Антикорупційний суд: посміємося разом

5

Комічність ситуації з Антикорупційним судом – у тому, що справи про хабарі – мабуть, єдина категорія, за якою суди виносять неупереджені рішення. Справа в тому, що склад злочину прозорий: чи є передача купюр, чи ні. Коли чиновників заднім числом звільняють або відправляють у відпустку, то це не суд винен, що вирок за шахрайство, а слідство, яке не потрудилося зібрати докази звільнення заднім числом. А коли вирок, нехай і за корупцію, але умовний, то суд не може вчинити інакше: як суддя відправить за грати якогось лікаря чи вчителя, чи дрібноту чиновницьку за дрібний хабар, коли їх беруть абсолютно все? Навіть у теорії права є заборона на таке показове засудження: не можна когось одного засудити за злочин, який здійснюють усі.

Проблема корупції – зовсім не під хабарників. Вона в законодавстві, яке робить процедури настільки непрозорими, що хабар залишається єдиним інструментом їх проходження. Вона в теорії права, коли все, що не є формальною передачею матеріальних благ, не є хабарем – і биткоинами хабара можна давати відкрито, як і брати хабарі через «консультують» компанії. Мінімальні поправки в закон «Про дозвільну систему» зменшили рівень корупції на порядки – завдання, з якою Антикорупційний суд і близько не впорається.

Вадим Чорний

Источник

Оставить комментарий