«Антрацитовий залежність». Це теж лікується

0














На четвертому році агресії РФ проти України ми поки не можемо мінімізувати залежність від агресора. Хоча за три роки вдалося зробити чимало на шляху мінімізації економічного впливу на Україну,…

На четвертому році агресії РФ проти України ми поки не можемо мінімізувати залежність від агресора. Хоча за три роки вдалося зробити чимало на шляху мінімізації економічного впливу на Україну, в Росії все ще залишається набір інструментів для загострення ситуації в нашій країні.

Бездіяльність щодо зменшення залежності від поставок вугілля антрацитових марок з ОРДЛО нагадує проблему газової залежності від РФ. Але навіть в складних економічних і політичних умовах Україні вдалося під тиском обставин знайти дієві механізми зменшення газової залежності – реверсні поставки. Реалізовані заходи і значна зміна балансу газу в країні дозволили з листопада 2015 не купувати газ у Росії, забезпечуючи свої потреби за рахунок імпорту з західного напрямку і внутрішнього видобутку. І це при тому, що газ і вугілля не є ідентичними товарами за своїм фізичним характеристикам і способів доставки і реалізація заходів щодо диверсифікації поставок газу і його накопичення – більш складний процес.

Залежність від поставок антрациту з ОРДЛО або з РФ тягне за собою небезпека розбалансування об’єднаної енергетичної системи (ОЕС) України, що загрожує блэкаутом і порушенням функціонування практично всіх сфер життєдіяльності на всій території країни.

Історія питання

Вугільна залежність сформувалася в радянський період і має техніко-логістичну та функціональну складові. Техніко-логістична полягає в тому, що в свій час будівництво ТЕС і вибір палива для них здійснювалися в районах, які були розташовані недалеко від зони вуглевидобутку або залізнична інфраструктура забезпечувала його оптимальну постачання. Під час бойових дій на сході України шахти, на яких видобувають антрацит, залишилися на окупованих територіях. В Україні близько 45% енергоблоків українських ТЕС (по встановленої потужності) працюють на вугіллі антрацитної групи за рівнем споживання близько 9 млн тонн антрациту, приблизно 35% – на вугілля газової групи і близько 20% – на природному газі. В загальному енергобалансі країни частка антрациту становить 10%.

Функціональна залежність склалася через непрозору приватизацію та встановлення негласного кураторства за сегментом вугільної галузі, який залишився в державній власності. Протягом багатьох років вугільна галузь була одним з джерел вимивання державних бюджетних коштів через механізм дотацій. Одночасно нові власники встановили контроль над профспілковими об’єднаннями і почали їх використовувати для просування своїх інтересів у центральних органах влади. Державні органи влади не змогли вибудувати ефективну програму модернізації галузі, а також систему контролю за виділеними бюджетними коштами. Фактично вугільна галузь стала однією з найбільш закритих і корумпованих галузей, годівницею для багатьох політиків і інструментом впливу на центральну владу. Розцвіла нелегальний видобуток вугілля з копанок кустарним способом, характерним для періоду раннього освоєння вугільних запасів регіону в XVIII-XIX ст.

Антрацитовий шантаж

Незважаючи на бойові дії, основні вугільні та металургійні активи провідних олігархічних угруповань Донбасу залишилися неушкодженими. Насамперед це стосується підприємств ДТЕК і «Метінвест» Ріната Ахметова. В маріонеткових утвореннях Кремля «ДНР/ЛНР» спрацювали кримінально-корупційні зв’язки Москва – Донбас, які і забезпечили збереження логістики поставок вугілля і сировини. Саме фактор СКМ Ахметова сприяв лояльному відношенню самопроголошених лідерів псевдореспублик до перереєстрації підприємств олігарха за межами окупованих територій. Політичні і бізнес-структури в Україні, які проявили інтерес до торгівлі з окупованими територіями, вимагають і користуються послугами силових структур в Україні і одночасно змушені співпрацювати з «владою» «ДНР/ЛНР».

Займаючи позицію сторожі інтересів колишнього «господаря Донбасу», в Києві ігнорують тестування з боку РФ рівня опірності об’єднаної енергетичної системи України в умовах одночасного припинення поставок вугілля як з окупованих територій, так і з РФ взимку 2014/2015 рр.

Критично важливим для Росії є також фактор корупційного впливу, яке вона зараз намагається застосувати до ключових політичних фігур, використовуючи їх жадібність до наживи і безпринципність. Тим самим РФ вже користувалася після Помаранчевої революції, коли через корупційні впливу встановлювала контроль над оновленим складом центральних органів влади. Невикористання антрацитового і газового важелів шантажу – повного перекриття постачання вугілля і газу в зимові періоди 2016/2017 і 2015/2016 рр. – може бути пояснено тим, що основна ставка робилася на вплив на українську владу, як в рамках Мінського процесу, фактично дирижировавшегося Москвою, так і на корупційні «аргументи». При цьому залишається висока ймовірність реалізації комплексного плану у відповідний момент, коли буде прийнято рішення про повномасштабне силовий сценарій проти України.

Такий потенційний сценарій вимагає превентивного плану дій за аналогією обнулення газового імпорту. Очевидно, що РФ не збирається добровільно і на умовах України залишити окуповані території. Більш того, навіть при сценарії залишення цих територій існує висока ймовірність нанесення непоправної шкоди все ще функціонуючим підприємствам шляхом розкрадання, знищення і пошкодження майна. Відповідно, Україна повинна зробити все можливе для скорочення залежності від поставок вугілля марки А і Т з окупованих територій.

Вугільна трансформація

Завдання зниження антрацитної залежності може бути виконана при наявності політичної волі і низки заходів:

1. Переклад частини потужностей ТЕС на вугілля доступною газової групи. Оцінки вартості і тимчасових рамок таких проектів різняться від одного до трьох років, але за три роки жоден з проектів реалізовано так і не був, незважаючи на розуміння небезпеки такої залежності. Уряд тільки недавно почало реалізацію проекту по переобладнанню двох антрацитових енергоблоків Зміївської ТЕС (ПАТ «Центренерго») на вугілля газових марок. Цей проект оцінили в 175 млн грн, його реалізація займе більше півроку. Введення в експлуатацію другого енергоблоку Зміївської ТЕС на газовій групі планується на кінець березня – початок квітня 2017 року. П’ятий енергоблок – у травні-червні. Економія антрациту при цьому складе близько 1300000 тонн.

2. Диверсифікація поставок критичного мінімуму антрациту за рахунок закупівель в ПАР, Австралії і США. Середньострокові імпортні контракти під державні гарантії дозволять знизити вартість вугілля та забезпечити гарантовані поставки для поповнення мінімальних запасів. При цьому повноцінне забезпечення імпортним антрацитом впирається в питання логістики. Адже якщо залізничний транспорт в Україні здатний забезпечити перевезення 8-9 млн тонн вугілля без особливих навантажень, то перевалку в портах є вузьким місцем такий логістики. На сьогодні є два порти в Україні, які можуть перевалювати енергетичне вугілля антрацитної групи «Південний» і «Чорноморськ». Попередні цифри вказували на обсяги близько 300 тис. тонн перевалки вугілля на місяць, але вже в кінці 2016 високопоставленими було заявлено про 700-720 тис. тонн в місяць.

3. Реалізація проектів по збільшенню обсягів перетоків електроенергії всередині країни. Один з проектів – ЛЕП напругою 750 кВ з Рівненської АЕС до підстанції «Київська», який вже забезпечує Київ і Київську область. Очікувана економія від його реалізації – 1 млн тонн антрациту. Другий – введення лінії Запоріжжя – Каховка, також дасть близько 1500000 тонн економії.

4. Розвиток гідроелектроенергетики. Плани уряду передбачають підвищення її питомої ваги в енергобалансі країни до 15% з нинішніх 8%. Введення в дію чергового агрегату гідроакумулюючої станції, за оцінкою міністра енергетики, дала економію близько 400 тис. тонн вугілля.

5. Більш широке впровадження використання біомаси – відходів сільськогосподарського виробництва для вирішення енергетичних проблем на місцевому рівні, що дозволить знизити рівень залежності від централізованого енерго — і теплопостачання.

6. Збільшення обсягів поставок електроенергії в ОЕС України в критичні періоди з Бурштинської ТЕС, що працює в основному на експорт електроенергії.

7. Реалізація заходів з енергоефективності і енергозбереження, адже Україна має ще дуже великий потенціал роботи в цьому напрямку.

Вугільні перспективи

З огляду на міжнародні тенденції розвитку енергетики, зобов’язання в рамках Паризької кліматичної угоди і фактори економічного і сфері безпеки, Україна повинна прийняти рішення протягом 2017 за програмою розвитку вугільної галузі та її місця в оновленій Енергетичній стратегії до 2035 року. Обсяги видобутку повинні бути прив’язані, з одного боку, до рентабельних шахт, а з іншого – до строків експлуатації діючих ТЕС і планів основних власників по будівництву нових об’єктів. В таких умовах конкурентними зможуть тільки ті ТЕС, які будуть мати прямий інфраструктурний зв’язок з великими споживачами. Зате на іншій території варто очікувати появи середніх і малих когенераційних маневрових потужностей для балансування між базовою генерацією АЕС і мінливої генерацією поновлюваних джерел енергії, останні через локальні запаси біомаси повинні стати одним з джерел заміщення вугілля.

Неприпустимо зволікання з розглядом законопроекту «Про відновлення територіальної цілісності України», який повинен визначити статус окупованих територій, а також чітко визначити, що енергетичний баланс необхідно розраховувати без обсягів видобутку енергетичних ресурсів ОРДЛО.

Аналіз подій у сфері теплової генерації за період з 2014 по 2017 роки свідчить, що власник компанії ДТЕК, яка, займаючи домінуюче положення на ринку теплової генерації (практично монопольне положення), використовує його для впливу на державну політику через механізми тарифоутворення шантажу та залаштункових домовленостей. Так, віялові відключення в грудні 2014 року були значною мірою спровоковані маловивченими випадками аварійного відключення частини маневрових блоків ТЕС, що належать ДТЕК. Ця практика мала місце і в 2015 році, і в 2016 році, при цьому компанія різними способами відмовлялася від закупівель вугілля від зовнішніх постачальників, так і від планів модернізації енергоблоків: їх переведення на вугілля газової групи.

Держава має висунути вимогу поділу вертикально інтегрованої компанії на ряд незалежних підприємств з окремою фінансовою звітністю. ДТЕК представити плани інвестицій в генерацію для оновлення активів у відповідності з вимогами екологічного законодавства і планів розвитку ОЕС України. Зі свого боку держава має створити законодавчі рамки для виходу енергетичних компаній і міжнародний ринок так званих зелених інвестицій шляхом прийняття відповідного екологічного законодавства і формування ділових і фінансових умов (відмова від додаткових податків на користь ринкових механізмів запозичення коштів, принципів ESG (Environmental, Social, and Governance) в оцінці діяльності компаній та інвестиційних проектів.

Логіка війни диктує необхідність обнулення залежностей супротивників один від одного. Логіка бізнесу диктує зворотне, але тільки у випадку олігархічного, паразитарного бізнесу. Логіка ж прозорого національно орієнтованого бізнесу диктує необхідність мінімізації ризиків залежно шляхом диверсифікації. Війна гібридного типу породжує деформовану логіку, де війна є кейсом, який повинен забезпечити надприбутки паразитарному бізнесу та корумпованої влади. Якщо такий військово-діловий підхід бере верх, то агресор отримує додаткові шанси перемогти у гібридної війні, оскільки країна-жертва перестає мислити категоріями оборони і безпеки і переходить лише до бухгалтерських калькуляциям. Це те, що потрібно ворогові – його не повинні помічати. Те, що потрібно українському суспільству, – захист національних, а не кланових інтересів. «Антрацитовий залежність» лікується. Подібно до газової. Повинна бути зроблена відповідна антикорупційна ін’єкція. Ймовірно, знадобиться і хірургія – видалення паразитарних утворень, які набули ознак злоякісних.

Автор матеріалу: Михайло Гончар, Сергій Жук, Андрій Чубик

За матеріалами: Finance.ua

Схоже

Переглядів: 57
Источник

Натисніть на стрілку що б перейти до наступної сторінки

Оставить комментарий