Старий Олександрівськ: архітектура дореволюційного міста

Олександрівськ довго залишався невеликим повітовим містом. Усе змінила залізниця: після 1873 року місто стало транзитним вузлом, у ньому з'явилися заводи, банки, гімназії, а разом з ними нові кам'яні будинки. Більшість дореволюційної забудови, що збереглася, припадає на кінець XIX і перші два десятиліття XX століття. Сьогодні ці квартали належать до Олександрівського району.

Місто Мовчановського

Помітний слід в архітектурі міста залишив Фелікс Мовчановський, власник лісопильного заводу, який був міським головою у 1901–1911 і 1916–1917 роках. Він прийняв запущене міське господарство і зробив ставку на благоустрій: вулиці почали мостити бруківкою, продовжили будувати водогін і водонапірні вежі. 1908 року завдяки його клопотанням Олександрівськ отримав державну позику в один мільйон рублів. Частину коштів пішло на погашення боргів, решту на муніципальне будівництво.

За часів Мовчановського звели будинок міського банку, завершили будівництво жіночої гімназії, побудували нову скотобійню. 1903 року неподалік міста він відкрив школу для глухонімих з власною залізничною гілкою, електростанцією, центральним опаленням, лікарнею і друкарнею. Нині в Запоріжжі є вулиця Фелікса Мовчановського, а 2021 року в сквері імені Пушкіна йому відкрили пам'ятник.

Силікатна цегла Рутбергів

Окрему роль у вигляді старого міста відіграли меноніти з колонії Шенвізе, приєднаної до Олександрівська 1911 року. Завод Рутберга випускав силікатну цеглу, з якої в 1910-х роках звели найкращі будівлі міста: земську управу, земську лікарню, міську електростанцію і чоловічу гімназію. Про менонітських промисловців Коопа, Леппа і Нібура розповідає матеріал «Меноніти на Хортиці та в Олександрівську».

Пам'ятки національного значення

11 лютого 2025 року до Державного реєстру внесли як пам'ятки національного значення дві олександрівські будівлі.

Колишня земська управа (1915) була місцем зборів місцевої еліти. Тут працював Яків Новицький, з її балкона виступав Нестор Махно, а з 1991 року в будівлі розміщена експозиція краєзнавчого музею.

Садиба родини Бадовських на Соборному проспекті, 59 належала Якову Бадовському, власнику заводу землекопних машин. Флігель садиби звели 1911 року, а сам комплекс поєднує риси ренесансу і бароко в дусі еклектики. Пізніше тут була студентська поліклініка.

Пам'ятки місцевого значення

Станом на 28 квітня 2026 року в Запоріжжі до реєстру внесено 88 пам'яток культурної спадщини місцевого значення. Серед будівель старого міста:

Лікарня доктора Бера

Одна з найцікавіших історій пов'язана з будинком на розі вулиць Святого Миколая і Покровської. Лікар Генріх Бер, уродженець німецької колонії в Криму, приїхав до Олександрівська 1902 року і працював повітовим лікарем. 1910 року він отримав дозвіл на будівництво власної лікарні, і у 1911–1912 роках тут звели двоповерхову кам'яну будівлю. Лікарня спеціалізувалася на хірургії, офтальмології та гінекології і була першим приватним пологовим притулком у місті.

Синагоги і храми

Багатонаціональний Олександрівськ залишив і культові будівлі. Збереглися будинки двох колишніх синагог на вулицях Левка Лук'яненка, 22 і Троїцькій, 27, а також будівля ремісничої школи «Талмуд-Тора». Головний православний храм міста, Свято-Покровський кафедральний собор на Соборному проспекті, 37, відбудували у 1993–2007 роках.

Пройтися старим містом найзручніше вздовж Соборного проспекту від Транспортної площі до парку Дубовий Гай, звертаючи на Поштову, Гоголя і Святого Миколая.