Белорусам начали возвращать уплаченный ими налог «на тунеядство»

0














Ті білоруси, хто заплатив податок «на дармоїдство», почали отримувати гроші назад, повідомляє влада. DW знайшла людину, кому вдалося їх повернути ще місяць тому.Кандидат економічних наук з Могильовської області, пенсіонер Петро Мигурський стверджує, що першим в Білорусі повернув добровільно сплачений ним податок «дармоїдство». Ще 2 червня на банківську картку Мигурскому були перераховані 360 рублів, хоча білоруські влади лише на минулому тижні заявили про офіційний початок виплат грошей тим, хто міг не вносити цей податок.

Скандальний декрет

Президентський декрет №3 «Про попередження соціального утриманства», прозваний в Білорусі декретом «про тунеядство», з’явився на світ у квітні 2015 року. Діяти він почав восени 2016-го, коли податкові інспекції стали розсилати громадянам, які працювали менше 183 днів у році, повідомлення з вимогою сплатити 360 рублів збору (близько 175 євро в еквіваленті). 20 лютого нинішнього року закінчився термін його сплати, але виявилося, що лише 54 тисячі осіб (трохи більше 11% від отримали сповіщення) внесли гроші.

З настанням цієї дати практично у всіх великих містах країни пройшли масові акції протесту проти декрету, і його дію було призупинено. А в липні деяким «тунеядцам» вже почали повертати гроші. Про це повідомила заступник міністра з податків і зборів Світлана Шевченко. Правда, скільком громадянам повернули збір, вона сказати не змогла.

Повернув першим

Житель села Добрейка Шкловського району, кандидат економічних наук Петро Мигурський стверджує, що першим в Білорусі повернув сплачений податок «дармоїдство». Вже 2 червня на банківську картку йому були перераховані 360 рублів, внесених ним до бюджету дев’ять місяців тому. А що стосується його «рішення про анулювання сповіщення» — так називається офіційно документ, що видається податковою інспекцією, — з’явилося ще раніше, 30 травня.

Таких людей, як він, буде небагато, впевнений Мигурський. Адже вимагати повернення грошей економіст почав ще в березні. Після лютневих акцій протесту, пояснює він, влади самі почали шукати варіанти, як спустити декрет на гальмах. І 15 березня в усіх обласних газетах було опубліковано матеріал-роз’яснення розміром на цілу смугу і під назвою «Все, що потрібно знати про декреті №3». Саме тоді до Мигурскому прийшла впевненість, що свої гроші він поверне.

Виходячи з оприлюднених роз’яснень, щоб не платити податок, сільським жителям достатньо взяти довідку про наявність присадибної ділянки, вказує Мигурський. Такий документ, хоч і не з першого разу, він роздобув. Але, на відміну від односельців, економіст вже сплатив податок, тому йому довелося подати у податкову інспекцію нове письмову заяву про повернення коштів. І протягом місяця податкове повідомлення, яке він отримав в жовтні минулого року, було анульовано. «А гроші прийшли буквально через два дні», — задоволено констатує Петро Мигурський.

Самі себе загнали в кут

Влади, вважає Мигурський, самі загнали себе в кут. Спочатку серед сільрад було ціле «соцзмагання», хто більше всіх виявить «дармоїдів». Була озвучена цифра, нагадує вчений, приблизно в 400 тисяч «дармоїдів» по всій країні, і її потрібно було рівномірно розкинути по 118 районів Білорусі, а значить, потрібно було обов’язково знайти соціального утриманця в кожному селі.

Як тільки декрет №3 був опублікований, до Мигурскому нагрянула голова сільради з питанням про його місце роботи. Після недовгих розглядів економіст був визнаний «тунеядцем». Податок Петро Мигурський заплатив теж одним з перших, хоча в 2016 році вже вийшов на пенсію. На його рішення вплинули три фактори.

По-перше, звинувачення в дармоїдстві для нього було образливим. По-друге, всі отримали сповіщення вже майже рік знаходяться в пригніченому психологічному стані — Мигурський хотів від нього позбавитися. А по-третє, вчений часто буває за кордоном, тому побоювався обмежень на закордонні поїздки.

Але оплата сповіщення, додає він, дала несподіваний результат. У селі про нього стали говорити, як про «справжнє тунеядце»: якщо сам заплатив, значить винен. Це розлютило Мигурского ще більше, ніж сам декрет. При цьому в одній тільки Добрейке соціальними утриманцями визнали 20 осіб, яким було нічим платити високий за сільськими мірками збір. І незабаром з’ясувалося, що податкова інспекція сама не знає, як зібрати гроші. Тоді й з’явилося офіційне роз’яснення з, по суті, алгоритмом того, як уникнути оплати. Чим Мигурський відразу і скористався.

Правозахисники праві

Могилевський юрист правозахисного центру «Весна» Борис Бухель зазначає, що стратегія опору через оскарження податкового повідомлення по всіх інстанціях аж до Верховного суду, запропонована минулої осені правозахисниками, дала свій ефект. Петро Мигурський, на думку Бухеля, просто поспішив з оплатою збору, але йому пощастило відвоювати віддані гроші. А ось 580 могильовчан, які добровільно подали повідомлення з зізнаннями в утриманстві і отримали 10% знижки при сплаті, вже гроші не повернуть точно. При цьому, зазначає юрист, ніхто до суду так і не дійшов: «Влада набагато раніше дала задній хід».

По дорозі оскарження пішла і колишня волонтерка Вероніка Цедрік, яка в 2015-2016 роках десять місяців провела в Польщі за програмою Європейської волонтерської служби (EVS). Цедрік, за власним визнанням, просто потрапила в пастку декрету №3: всім було зрозуміло, що вона не ухилялася від роботи, але декрет кваліфікував таких осіб як «дармоїдів».

В цілому вона написала чотири скарги, остання з яких була відправлена в міністерство з податків і зборів. Відповіді з нього, каже Цедрік, досі немає, але оскільки дію декрету зупинено, вона розраховує, що її залишать у спокої.

Мінімальна зарплата

У відповідності з розпорядженням президента Лукашенка від 5 липня «Про повернення збору на фінансування державних витрат», громадяни, які зробили його за 2015 і 2016 роки, мають право на повернення сплачених грошей, якщо у 2017 році вони брали участь у фінансуванні держвидатків, що досягли пенсійного віку, визнані недієздатними або інвалідами.

У нинішньому році Вероніка Цедрік влаштувалася на роботу, і значить, нічого платити не повинна. Але задоволення вона не відчуває. Загроза потрапити в «дармоїди» змусила її погодитися на мінімальний розмір оплати праці, який становить 265 рублів (близько 121 євро) — такі умови більшості вакансій на ринку праці, нарікає Цедрік.

Вона є молодим фахівцем з вищою оразованием і досвідом роботи в одній з країн Євросоюзу, але в Білорусі відчуває себе непотрібною. А заспокоює себе тим, що хоча б знайшла цікаву роботу. Адже може бути і гірше — за ті ж гроші хтось займається монотонним важкою фізичною працею.

Ця новина також на сайті Deutsche Welle.

Facenews

Натисніть на стрілку що б перейти до наступної сторінки

Оставить комментарий