Бриль Костянтин: брехня і золото запорізького генерал-губернатора. ЧАСТИНА 2

6

Бриль Костянтин: брехня і золото запорізького генерал-губернатора. ЧАСТИНА 2

07.08.2018

ПРОДОВЖЕННЯ. ПОЧАТОК: Костянтин Бриль: брехня і золото запорізького генерал-губернатора. ЧАСТИНА 1

Костянтин Бриль

Невдачі для Бриля почалися з сумно відомого судна «Фаїна» (з вантажем військової техніки), захопленого сомалійськими піратами у вересні 2008 року. ЗМІ повідомляли, що Бриль нібито був співвласником фірми «Waterlux AG», яка займалася перевезенням вантажу на «Фаїні», ну а в частку його взяв відомий контрабандист Вадим Альперін.

З сідла його вибив заступник начальника Південної митниці Олександр Бондаренко, який публічно заявив, що Костянтин Бриль взяв під свій «дах» порти Одеси та Іллічівська, і має там з кожного товарного контейнера до 200 доларів. Вибухнув скандал, Бриль все заперечував, але за рамками цього скандалу залишилося дещо не озвучене. А саме: через Бриля контроль за одеськими портами отримав Вадим Кайзерман — один з «донецьких», прозваний «батьком податкової мафії України» і вважався наставником Віталія Хомутинника. У 2006-му повернулися до влади «донецькі» поставили Кайзермана заступником керівника ДПА України, і з ним негайно спрацювався генерал податкової поліції Бриль. Спрацювався так добре, що продовжував працювати на нього і після свого переходу на службу в митницю до Валерію Хорошковському.

Митна війна закінчилася для Бриля поразкою: в кінці 2008 року він попався на отриманні хабара, нехай і «підставний» (а навіщо брав?). Цю справу було зам’ято в самому початку, Бриля відмазали, всі новини про цей інцидент почистили, але генерала все одно звільнили, і більше року він займався невідомо чим – можливо, влаштовував полювання для своїх високопоставлених друзів.

Непотоплюваний

До корита Костянтина Бриля повернув все той же Хорошковський, якого президент Ющенко в січні 2009 року зробив першим заступником голови СБУ. А через рік він відшукав свого колишнього помічника Бриля і призначив його старшим консультантом Департаменту контррозвідувального захисту економіки СБУ (наказ № 52-ОС від 23 січня 2010 року). Як повідомляли ЗМІ, буквально в той же день Бриль кинувся відновлювати свої старі зв’язки на митниці.

 

Це невгамовне завзяття закінчилося тим, що в серпні 2010 року Бриль знову влип у якусь історію. Справа знову замовкли, а Бриля знову звільнили – і він кілька місяців «кантовался» в Інституті права МАУП, у свого старого друга і компаньйона по фірмі «Центуріон» Анатолія Подоляка, зображуючи із себе професора. А ось потім він знову напустив у свою біографію туману. Справа в тому, що в інтернеті тепер можна знайти відразу кілька варіантів його місця роботи на період 2011-2014 р. р. Що, загалом-то не викликає подиву, оскільки за свідченнями своїх знайомих, Бриль сам любив надовго зависати з мережі» — можливо, з метою замести сліди свого минулого. Насправді ж наш генерал прилаштувався в Київську обласну державну адміністрацію, заступником начальника управління з питань внутрішньої політики та радником її голови Анатолія Присяжнюка з яким Бриль був давно добре знайомий і по службі в МВС, і по своїй короткій службі в СБУ.

Не дивлячись на те, що Присяжнюк був заступником голови обласної організації Партії Регіонів, далекоглядний Бриль не став вступати в ряди регіоналів, а зробив ставку на опозицію. У 2012 році він балотувався у Верховну Раду під прапорами партії «УДАР», і навіть встиг навішати на вуха виборцям локшини про те, як він нещадно боровся з корупцією в податковій та митниці. Але все ж Бриль був змушений дати самовідвід на користь кандидата від об’єднаної опозиції Уляни Мостіпан. Зате це дозволило Брылю відразу після другого Майдану виторгувати собі посаду першого заступника начальника Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Центрального апарату СБУ. Як колишній вихованець і довірений помічник Юрія Кравченка зумів так вдало вписатися в ряди колишніх «помаранчевих», можна було тільки гадати.

Але служити в СБУ йому категорично не щастило, Бриль ніде не затримувався там і на рік. Ось і в 2014-му він пропрацював заступник начальника антикорупційного ГУ всього декілька місяців, після чого був явно знижений до офіцера з особливих доручень голови СБУ. Втім, бути «порученцем» для Бриля було дуже звично. Він навіть знайшов для себе час знову балотуватися в народні депутати, на цей раз під прапорами «Народного Фронту».

І ось у вересні 2015 року Костянтин Бриль був призначений заступником голови Запорізької ОДА, а 22 квітня 2016-го, якраз відразу після зміни уряду, очолив її – нібито будучи відрядженим від СБУ». Це красномовно свідчило те, що Бриль швидко «продрейфовал» від тонучого НФ до президентської команди «вінницьких», знайшовши там нових друзів і покровителів. Але ось що цікаво: у Запоріжжі Бриль прибув буквально напередодні місцевих виборів 2015 року в Бердянську, де за посаду міського голови бився його компаньйон Олексій Бакай. Однак вибори виграли його конкуренти з «Нашого Краю»: міським головою став Володимир Чепурний, а фракція НК стала найбільшою в міськраді, і її контролювали головні бердянські спонсори «Нашого Краю» Олександр Пономарьов та Сергій Валентиров (обидва – нардепи). При цьому ЗМІ повідомляли, що новий заступник губернатора підтримував на виборах «Наш Край» на шкоду свого бізнес-партнера Бакая, і що саме з цією метою його «відрядив» у Запоріжжі перший заступник глави Адміністрації президента Віталій Ковальчук, званий куратором ПК. Схоже, що Бердянськ, як порт на Азовському морі і місто близьке до території проведення АТО, став зоною особливої уваги і Києва, і місцевих олігархів. І можливо, що програш Бакая на місцевих виборах був наслідком домовленостей з хорошими «отступными».

Олександр Пономарьов

Корупція на потоці

Про плідність корупційного співпраці Костянтина Бриля з Пономарьовим і Валентировым можна судити хоча б за шахрайською історії з ПАТ «Азмол» — найбільшим виробником моторних масел в країні. Здавалося б, таке підприємство повинно процвітати. Але, на жаль, на нього давно облизувалися запорізькі олігархи, а значить, воно було приречене на «прихватизацію» з чисто українським методом – через доведення підприємства до банкрутства. Причому, це зробили б ще раніше, але, за даними SKELET-info, ще в 2010 році на завод поклав око Юрій Бойко, і його ставленик Олексій Бакай кілька років «стеріг» підприємство. Тим не менш, Торговий дім «Азмол», пов’язаний з Пономарьовим, успішно довів завод до банкрутства, і вже в березні 2014 року, відразу після Майдану, запустили процедуру банкрутства. ТД «Азмол» через ланцюжок підставних фірм передав свої майнові претензії до ПАТ «Азмол» фірмі ТОВ «Ультра Ойл», яка також скупила борги заводу перед банками. Як повідомляли ЗМІ, за «Ультра Ойл» безпосередньо варто Олександр Пономарьов, але компанія більш надійно сховала свої коріння в офшорах.

Сергій Валентиров і Костянтин Бриль

Влітку 2015 року за завод почалася битва в судах, і Пономарьов її програвав – поки в Запоріжжі не прибув Костянтин Бриль, а в Бердянську Олексія Бакая змінив Володимир Чепурний. Фортуна негайно повернулася до Пономарьову особою, і 23 серпня 2016 року відбулися торги, на яких при стартовій ціні в 156 мільйонів гривень ПАТ «Азмол» було продано фірмі «Ультра Ойл» всього за 101 мільйон! І все це під безпосереднім прикриттям Костянтина Бриля!

А влітку 2016 року запорізький губернатор запустив операцію «Уроджай-2016» під приводом боротьби з «тіньовими аграріями» (виявляється, є і такі). Мовляв, різного роду недобросовісні особи приховують розміри врожаїв, не виплачують в скарбницю податки і т. д. На ділі вийшло так, що губернаторська команда просто влаштувала в області масштабний переділ землі. Як заявляв потім народний депутат Сергій Соболєв, у жителів області (в основному дрібних фермерів і найбідніших селян) було вкрадено і відібрано близько 30 тисяч гектар землі, які потім віддали латифундистам. У відчаї люди навіть перекривали трасу, щоб звернути увагу журналістів і громадськості на свавілля Бриля.

Цікаво, що підсумки цієї операції «Урожай-2016» (тобто інформацію про переділ землі) Бриль вирішив теж засекретити для громадськості! Але він не врахував того, що воювати йому доведеться не тільки з простим народом, голос якого він звично ігнорує. Посипалися депутатські запити, потім звернення в правоохоронні органи, і справа дійшла навіть до обшуків, проведених у березні 2017 року в офісі голови Запорізької ОДА! Але Брылю все зійшло з рук, так само як не отримало продовження і кримінальне провадження №4201700000000299 за ст. 361-1 КК України, відкрита проти Костянтина Бриля за навмисний відмова від подання електронної декларації.

Але це були далеко не перші обшуки, які правоохоронці проводили у відомствах Запорізької ОДА після воцаріння там Бриля. Наприклад, у серпні слідчі нагрянули в Департамент соціальної зашиті: у них виникло багато питань щодо махінацій і крадіжці бюджетних коштів за програмою оздоровлення дітей на азовському курорті Кирилівка. До речі, сама Кирилівка є дуже проблемним місцем: влітку тут зосереджується до 40 тисяч чоловік (після анексії Криму ще більше), але в селищі немає ні водопроводу, ні каналізації, всі нечистоти зливаються прямо в море! Бриль неодноразово обіцяв навести там порядок, але ніяких реальних дій не послідувало: джерела SKELET-info повідомляли, що його єдиною метою було «розчистити» там місце, щоб потім провести дерибан земельних ділянок.

Закономірним і сумним підсумком корупції, що панує в оточенні Костянтина Бриля, стала екологічна катастрофа в Молочному лимані, що вибухнула у вересні 2017 року. Тоді загинули десятки тисяч дорослих особин промислових риб, виникла епідеміологічна ситуація, а загальний збиток державі склав 40 мільйонів гривень. Причиною катастрофи стала несвоєчасна розчищення промоїни, що з’єднує лиман і Азовське море. А якщо бути точним, то його ніхто і не збирався чистити: виділені на це 1,3 мільйона гривень (сильно завищена оцінка вартості робіт) вирішили просто привласнити.

Причому, в цьому були замішані фірми Сергія Валентирова, що підтверджувалося також і телефонної листуванням Костянтина Бриля з Віталієм Гордієнко (голова екологічного департаменту ОДА) і Дмитром Воловиком (директор Приазовського національного природного парку), опублікована журналістами. Увінчалася ця катастрофа черговими обшуками, наведеними вже в Департаменті екології та природних ресурсів в Запорізькій ОДА.

Ще одна історія, пов’язана з рибою: 5 липня 2018 року поліція, Морська охорона Госмпогранслужбы і СБУ затримали суду, які займалися незаконним виловом риби в Азовському морі. При цьому почали розплутувати цілий клубок хитросплетінь поставленого на потік браконьєрства: були проведені обшуки на 25-ти берегових об’єктах в Бердянську, вилучено понад 500 тонн (!) незаконно виловленої риби. На допомогу браконьєрам тут же примчав губернатор Бриль, який заявив, що вони ніякі не браконьєри, а … науковці, отлавливавшиеся рибу для досліджень. І адже саме вражаюче, що він формально він був прав! Виявилося, що браконьєри діють під дахом Інституту рибного господарства та екології моря, видавав їм дозволу на вилов. Єдино, що кожне дозвіл видавався на кілька десятків кілограм, а браконьєри ловили її тоннами. А далі улов реалізувався через фірми, до яких причетні і Бриль, і Валентиров: ТОВ «Тальвар» (ЄДРПОУ 37048074), ТОВ «Дюкарь» (39795574), ТОВ «Вариор» (33580003), ТОВ «РП «Бриз» (13606589), ПП «Антиас» (37291060), ПП «РКП» Маяк» (03888931), ТОВ «Рибопереробна компанія «9 вал» (39405862), ТОВ «Риф» (20493364), ТОВ «ТД Рыбпром» (32846847).

Навесні 2017 року прокуратура Запорізької області розслідувало справу про розтрату керівництвом ОДА 4 мільйонів гривень, вкрадених через Департамент цивільної оборони за програмою утилізації 100 тонн пестицидів. Їх теж ніхто і не думав утилізувати: небезпечні отрутохімікати просто вивезли на одну з проммайданчиків.

Ще один обшук проводився восени 2017 року в Департаменті ЖКГ ОДА, у зв’язку з виявленими бюджетними махінаціями і витратами, пов’язаними з роботами на Оріхівському водогоні. А в березні 2018 року проводили обшук в Управлінні капітального будівництва ОДА. Причина – будівництво дитячого садка в Балабине, на яке було виділено 3,2 мільйона гривень. За документами, підписаними чиновниками, дитячий сад був уже готовий, і в нього вирішили завозити меблі. Яке ж було здивування вантажників, коли замість дитячого садка за вказаною адресою вони побачили лише забиті в землю палі!



Не дивно, що такий губернатор, з яким Запорізька область швидко скотилася на рівень дауншифтерів навіть за українськими мірками, викликає все більше невдоволення її жителів. Противники Костянтина Бриля не раз влаштовували масові акції протесту, на які він реагував досить роздратовано. «Вони не ветерани АТО, а самозванці», — кричить Бриль на адресу активістів цих акцій і стверджує, що ті «працюють на картинку російських телеканалів».

Нажите непосильною працею

Отже, як кожен може переконатися з декларацій Запорізького губернатора Костянтина Бриля, протягом 2016-2017 років (інформацію за 2015 він таки приховав) він отримував дохід з кількох бюджетних джерел: СБУ, Запорізька ОДА, а потім і пенсія (за вислугою, з 47 років). Не дивно, що незаможні жителі Запоріжжя дивляться на Бриля приблизно так само, як їхні діди дивилися на Гітлера. Однак офіційна зарплата і пенсія – це лише мала частка загальних доходів Костянтина Бриля, частина яких він записав на родичів, а частина взагалі не задекларував. Тому пошуки скарбів губернатора стало улюбленим заняттям спочатку запорозьких, а потім і київських журналістів.

На самого Бриля записані два будинки у Пущі-Водиці (629 і 282 кв. м.), «подарованій» йому у 2006 році ділянках. Губернатор намагався переконати журналістів, що особисто будував ці будинку разом зі своїм батьком. Якщо це так, то їм варто було б піти в муляри! Крім того, на його дружину Майю записаний «мисливський будинок» площею 318 кв. метрів та квартира в Києві площею 223 кв. метра у будинку №43 по вулиці Тургенівській. Плюс київська квартира (78 кв. м), записана на його старшу доньку Валерію.

Один з будинків Костянтина Бриля



А тепер те, що не зазначено в декларації: нерухомість в Криму, записана на дружину (Маю Бриль) і тестя (Петра Матвієнка) запорізького губернатора. Нерухомості дуже багато — схоже, що вони зайнялися там курортним бізнесом. По-перше, це два елінгу в селищі Утьос (Алушта) по 78 кв. м., що представляють собою багатоповерхові міні-готелі на березі, зареєстровані як човнові ангари (в Криму так і забудовували узбережжі в курортних зонах). По-друге, це триповерховий будинок площею 358 кв. метрів в Алупці за адресою провулок Приморський 7 (поруч з Воронцовським палацом), який в 2011 році був придбаний, реконструйовано котедж-готель і записаний на Петра Матвієнка. Так само на нього в Кручі (Алушта) оформлено будівля площею 443 кв. метра «рекреаційного призначення» за адресою княжни Гагаріної 25 (реєстраційний номер 512844801103).

Один з цих котеджів належить тестю Костянтина Бриля



Але одним лише Кримом курортні інтереси сімейства Брылей-Матвієнко не обмежуються. Та й що таке Крим в масштабах українського губернатора і генерала СБУ? Дрібниці, на людях тільки ганьбитися! Тому їх погляди звернулися на міжнародний курорт в Маямі (Флорида, США), де в квітні 2017 року побувала Майя Бриль. Але не в якості туриста (сім’я Брылей вже відпочивала в Майямі в готелі «Ritz-Carlton»), а з діловим візитом. Що ж робила тоді Майя в Маямі? Вона побувала в його передмісті Санні-Айлс Біч, де жваво зацікавилася хмарочосами «Estates at Acqualina» в яких продаються елітні квартири. Це викликало цікаві припущення: родина Брылей планує перевести свій курортний бізнес на якісно новий рівень або ж доглядає квартирку в Майямі для себе, на випадок вимушеної втечі генерала-губернатора з України?

Варто звернути увагу і на їх чималий сімейний автопарк. Тільки із зареєстрованого: «Volkswagen Caddy», «Range Rover», «Mersedes Benz S 350», «Toyota Camry» — не рахуючи автомобілів, якими вони користуються за дорученням («Mercedes-Benz G 63 AMG», «Mercedes-Benz SLK 200», «Mercedes-Benz S 500», «Mercedes-Benz Viano» та ін). Плюс дорогі «дрібнички»: кілька швейцарських годинників, «жлобський» телефон «Vertu Signature» (8500 доларів), дорогі мисливські карабіни (кілька тисяч доларів кожен). Однак не менші гроші Брилі витрачають на регулярні закордонні подорожі (ось кому знадобився безвиз) по самим дорогим курортам світу. Особливо в цьому досягли успіху його дочки, що вже побували у Куршавелі, Монте-Карло, на Мальдівах (п’ятизірковий готель «Sun Aqua Vilu Reef») і на Лазурному березі, в тій же Флориді. Кожна з таких поїздок обходиться в кілька тисяч доларів, деякі – у валютні п’ятизначні суми, і це без урахування шоп-турів по дорогих бутіках Франції і Монако.

Своїх дочок губернатор обожнює і не шкодує для них ніяких грошей. Ні на навчання молодшої в елітній «Новопечерской школі», ні на навчання старшої в Британії, ні на їх дозвілля в кінному клубі «Butenko Stable» (160 тисяч гривень у рік). За інформацією джерел SKELET-info, близьким до членів сім’ї Брылей, дочки не планують надалі жити в Україні – так само як і виїхали в Німеччину сини губернатора. Причому, поїхали вони дуже вчасно – відразу якраз напередодні свого повноліття, щоб не служити в українській армії. Адже Україна для сім’ї Брылей, схоже, не більше ніж «територія годування».

Сергій Варіс, SKELET-info

Бриль Костянтин: брехня і золото запорізького генерал-губернатора. ЧАСТИНА 2 оновлено: Серпень 7, 2018 автором: creator
Источник

Оставить комментарий