Чоловік з Тернопільщини залишив сім’ю, бо хотів сина, а народилася донька

0














Останнім часом Вірі майже щоночі сниться один сон. Ніби на роботі дзвенить телефон, вона знімає слухавку, а голосу – нема. Лишень чує чиєсь тяжке схлипування. Вірі стало неспокійно на серці: що б означав цей сон?

«А ти жени думку про погані сни, думай тільки про добре, то й відступить від тебе лихо», – радила їй мама. Утім, Віра і не уявляє, як би вона жила, якби не мати, її любов і підтримка. Віра і нині, у свої п’ятдесят, є для неї малою Вірцею. Коли має приїхати до мами в село, усім вона сусідам сповістить, що «мала» приїжджає.

Колись, як брала із собою доньку Алінку, теж піджартовувала «мала з малою нині будуть».

Мама забирала її з пологового будинку, коли чоловік навідріз відмовився їхати за донькою, пояснивши, що хотів сина. Була з нею, коли він пішов до іншої, а маленька Алінка дуже хворіла. А ще тоді, коли вона потрапила у велику аварію, і лікарі невизначено розводили руками: «…робимо усе, що можемо…», її врятувала мамина молитва.

Усі ці роки чоловік жодного разу не поцікавився ними, не бачив, якою красунею стала Аліна. Вивчилася, працює завучем у школі, збирається заміж за достойного хлопця.

Врешті, у Віри ніколи не було претензій до чоловіка. Вийшла за нього тому, що усіх її подруг уже посватали, а вона і далі безнадійно любила Дмитра – своє перше велике кохання.

З Дмитром вони познайомилися, коли Віра навчалася у педагогічному училищі. Жила у квартирі на глухій вуличці. Одного вечора поверталася з навчання. Падав сильний дощ, рвучкий вітер збивав з ніг, аж раптом до неї підійшов п’яний молодик. «Знімай сережки, мала. І, ані пари з уст. Зрозуміла?» – наказав.

Налякана дівчина покірно стягнула одну сережку, а друга заплуталася у її густому довгому волоссі. «Ти що, насміхаєшся з мене? Мерщій! А то з вухами тобі повириваю!» – пригрозив розлючений грабіжник і несподівано впав від удару симпатичного русявого хлопця, який вмить, наче виріс з-під землі.

«Хай віддихається і тоді попросить у тебе пробачення», – кивнув на лежачого молодика.

Дмитро, так звали її рятівника, запропонував провести Віру. «Он, як тремтиш уся, а надворі – темно. Мало хто ще підкотиться по дорозі», – сказав. «Та не лякайте мене так! – Віра звела на нього свої великі красиві очі, але погодилася. – Ви праві, тут тільки великі вулиці освітлюють, а бічні, де я мешкаю, справді темні».

Дмитро був місцевим хлопцем. Навчався у тернопільському училищі на будівельника. Високий, кароокий, з ямочками на щоках, він відразу сподобався Вірі. Згодом, коли вони стали зустрічатися, вона збагнула, що шалено закохалася, пише ternopil.te.

Таємно від батьків хлопець приїжджав у будні до Віри, заздалегідь домовившись з комендаткою, що повернеться пізно, бо на вихідні дівчина їздила додому. Там її чекала мама і тяжкохворий батько, який щоразу ніби прощався з донькою.

«Може, живим більше мене й не побачиш, Віронько», – гладив її пишне волосся, довго не відпускав руку.

Хвиля палкого кохання огорнула Віру і Дмитра. Він запевняв, що обов’язково вони поберуться, але, найперше, їм слід обом закінчити навчання. Віра погоджувалася. «Я збудую для нас найкрасивіший будинок.

Та що там будинок – я замок зведу для тебе!» – очі Дмитра світилися любов’ю і ніжністю, сильні руки тулили до себе тендітне дівоче тіло і Вірі здавалося, що від щастя вона зараз злетить над землею, над містом, яке познайомило їх, над дрімучим лісом, що часто був свідком їхнього кохання.

Ще у школі Віра писала вірші. Якось відважилася прочитати коханому поезії, які йому присвятила. Дмитро зачаровано слухав, а потім попросив переписати їх у його блокнот. Напередодні їх зустрічі Віра всю ніч просиділа над подарунком Дмитрові. Вклеїла у блокнот свою світлину, на кожній сторінці зобразила ілюстрацію, що відповідала змісту поезії.

«Я – щаслива, що знайшла, нарешті, хорошого хлопця. Дмитро – дуже вродливий, ввічливий, щирий. А головне – простий», – розповідала вона у листі найкращій подрузі Інні. Ненароком поклала листа у блокнот, який подарувала Дмитрові.

Натисніть на стрілку що б перейти до наступної сторінки

Оставить комментарий