Культура та традиції

Менонітська спадщина Запоріжжя: що збереглося

Меноніти жили на запорізьких землях майже півтора століття, і їхній слід видно досі: у назвах місцевостей і вулиць, у цегляних будинках промисловців, у шкільних будівлях і в пам'яті про Віковий дуб. Розповідаємо, де шукати цю спадщину.

Оновлено: 2 хв читання

Будівля старого млина в колишній колонії Шенвізе
Старий млин у колишньому ШенвізеФото: Світлана1, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons
Зміст

Історію появи менонітів у краї, їхніх колоній і заводів ми розповіли в матеріалі «Меноніти на Хортиці та в Олександрівську». Тут мова про інше: що з цієї історії можна побачити в сучасному Запоріжжі.

Назви на мапі міста

Менонітські колонії давно стали міськими кварталами, але їхні назви живуть далі. Шенвізе («Прекрасний луг») залишилося назвою історичної місцевості в Космічному районі. Розенталь дав ім'я вулиці в Дніпровському районі. Кічкас, де поруч стояла колонія Ейнлаге, пам'ятає Заводський район, а Бабурка, як у народі називають Хортицький район, перегукується з колонією Бурвальд, яку 1803 року заснували меноніти і яку місцеві теж звали Бабуркою. У місті є й вулиця Абрагама Коопа, засновника заводу, з якого виріс ЗАЗ.

Будинки промисловців і школи

До Державного реєстру пам'яток місцевого значення внесено кілька будівель, пов'язаних із громадою:

  • житловий будинок Йоганна Леппа (Соборний проспект, 8), співзасновника торгового дому «Лепп і Вальман»;
  • колишній прибутковий будинок менонітів Корнеліуса Гюберта (Соборний проспект, 11);
  • будинок учительської семінарії, Лерерсемінар (вулиця Розенталь, 4);
  • будинок школи для дівчат, Медхеншуле (вулиця Абрагама Коопа, 18).

Збереглися також будинок родини Коопа і будівля старого млина в Шенвізе, де у 1881–1900 роках товариство «Г. А. Нібур і Ко» збудувало чотири млини. А силікатна цегла заводу Рутберга пішла на кращі громадські будівлі старого міста, про які розповідає матеріал «Старий Олександрівськ».

Віковий дуб

Найзворушливіший символ менонітської пам'яті це Запорозький дуб на Верхній Хортиці. Для колоністів села Хортиця він був Hundertjährige Eiche, Віковим дубом, і центром сільського життя. Емігранти та їхні нащадки бачили в ньому зв'язок із втраченою батьківщиною і вивозили жолуді до Канади, США та інших країн. Дерева, що виросли з них, там також шанують як пам'ятки, часто з меморіальними табличками.

Меморіали

У жовтні 2009 року на Верхній Хортиці відкрили пам'ятник менонітам, які в 1930-х роках стали жертвами сталінських репресій і релігійних утисків. Фігури чоловіка, жінки і дітей створив канадський скульптор-меноніт Пол Епп.

24 червня 2021 року на острові Хортиця з'явився меморіал хортицьких менонітів. Ідея виникла після того, як на острові знайшли близько 200 менонітських надгробків. Співробітники Національного заповідника «Хортиця» склали з них меморіал, відновивши пам'ять про громаду, яку знищила радянська влада.

Дослідники і громади

Вивчення менонітської спадщини в Запоріжжі тримається на ентузіастах. Одним із них був науковець заповідника «Хортиця» Максим Штатський (1989–2024), дослідник історії менонітів, який пішов на фронт у складі 79-ї окремої десантно-штурмової бригади і загинув.

Невеликі менонітські громади діють і сьогодні: три з них працюють у Запорізькій області та Херсоні, а в Молочанську одна громада має власний молитовний будинок. Через воєнний стан доступ до частини пам'яток може бути обмежений, тож перед поїздкою варто перевіряти інформацію.

Джерела

Матеріал підготовлено редакцією за відкритими джерелами. Факти звірено з такими статтями: