Дніпровський район

Дніпровський район простягається вздовж правого і частково лівого берегів Дніпра приблизно на 10 кілометрів і займає майже 50 квадратних кілометрів. Він межує з Вознесенівським районом і поєднує дуже різні частини міста: греблю ДніпроГЕСу, конструктивістське Соцмісто на лівому березі, правобережні мікрорайони і старі колонії на Верхній Хортиці.

Перший район міста

Дніпровський район вважається першим за часом виникнення адміністративним районом Запоріжжя. Уперше його утворили 16 березня 1928 року під назвою Кічкаський, або Дніпробудівський, на честь головного будівництва епохи. Той район проіснував до 9 вересня 1935 року. Удруге його створили 21 січня 1939 року під назвою Ленінський, а 19 лютого 2016 року в межах декомунізації він став Дніпровським.

Розвиток району визначило будівництво ДніпроГЕСу у 1927–1932 роках. Після спорудження греблі частину правого берега затопило, а 1934 року у верхньому б'єфі збудували річковий порт. Енергія станції дала поштовх новим заводам і культурним закладам, детальніше про це в матеріалі «Будівництво ДніпроГЕСу».

Соцмісто і повоєнні ансамблі

Архітектурна візитівка району це Соцмісто. За генеральним планом 1932 року біля електростанції почали забудовувати лівобережну частину району в дусі конструктивізму. Після війни тут з'явилися палаци культури, школи, лікарні й парки. 19 листопада 1949 року відкрили Палац культури Енергетиків за проєктом архітекторів Купеціо-Орлової та Алфьорова.

1995 року, коли в місті утворили новий Хортицький район, частина території Ленінського району відійшла до нього.

Пам'ятки і культура

На території району є пам'ятки ранніх слов'ян, антів, Київської Русі та XVIII століття. Найвідоміші об'єкти: ДніпроГЕС, Запорозький дуб на Верхній Хортиці та меморіал «Скорботна мати» на вулиці Гребельній, де вшановано пам'ять понад 1600 бійців, загиблих під час визволення Запоріжжя. У серпні 2011 року біля палацу культури трансформаторного заводу відкрили меморіал зенітникам 1941 року із зенітною гарматою того часу.

Культурне життя зосереджене в обласній філармонії, міському палаці дитячої та юнацької творчості, палацах культури Металургів («Запоріжсталь»), алюмінієвого комбінату, трансформаторного заводу та Енергетиків. Тут же стоїть «Славутич-Арена», колишній стадіон «Металург».

Парки і населення

У районі 13 скверів і 5 парків. Найбільші з них: парк Енергетиків біля греблі на правому березі, Придніпровський парк, парк Металургів на лівому березі, парки в Бородінському мікрорайоні. У жовтні 2024 року в парку Металургів відкрили меморіальну інсталяцію «Дерево пам'яті» на честь полеглих захисників.

Станом на 1 січня 2017 року в районі жило понад 134 тисячі людей. Тут працюють 21 загальноосвітній заклад, Запорізька державна інженерна академія, гідроенергетичний коледж, медична академія післядипломної освіти і кілька науково-дослідних інститутів, зокрема в галузі трансформаторобудування.

Війна

Під час повномасштабного вторгнення ДніпроГЕС кілька разів ставав ціллю російських атак: у жовтні та грудні 2022 року, а наймасованіший удар припав на 22 березня 2024 року. Станція відтоді не працює, але гребля встояла.