Досвід Путіна в Грузії показав, що круті пацани виграють

3

А ось вже досвід в Україні дав зрозуміти, що це все працює до якогось певного рубежу.

Рішення в політиці приймаються з цілого комплексу причин. У тому числі той же самий Захід під час грузинської війни в особі пана Саркозі і Меркель підтримала Грузію, перебував у стані, коли передбачалося, що з Росією можна домовлятися. А українська ситуація показала, що з Росією навряд чи можна домовитися. В цьому і полягає зміна і відмінність конфлікту в Грузії і в Україні. Для того, щоб змінилося ставлення, повинна накопичитися якась сума негативних відчуттів. Не будь конфлікту в Грузії — і на українську ситуацію Захід б зреагував по-іншому.

Грузія дала тому ж самому Заходу негативний досвід. Між Медведєвим і Саркозі були підписані угоди, що складалися з шести пунктів, і Саркозі виступав гарантом їх виконання. Але насправді в них не були виконані два пункти, а саме: Росія повертає свої війська на лінію, де вони перебували до початку конфлікту. Росія ці війська не повернула, а залишила їх в Абхазії і в Південній Осетії. І друге порушення — сторони домовилися не робити односторонніх кроків, але Росія в односторонньому порядку визнала суверенітет Південної Осетії і Абхазії теж.

Це був той самий досвід, який отримав Захід на рахунок того, чи можна домовлятися з путінською Росією. Так що не будь сумного грузинського досвіду, Захід б по-іншому реагував і на українську ситуацію. Там є багато впливових людей, які хочуть, щоб все було, як раніше, і щоб бізнес працював і далі. Все-таки це економічні інтереси, а Росія — це величезний ринок збуту і т. д.

З цілого ряду дій накопичується певний політичний досвід, негативний або позитивний… Можна було також сказати, що після путінської мови в Мюнхені стає зрозуміло, хто він такий. Мабуть, цього Заходу було недостатньо. Після Грузії стало зрозуміло, хто такий Путін, а після Криму все стало очевидно. Хоча на Заході досі є люди, які хотіли б закрити на все це очі. Україна, не в образу сказано, так само як і Грузія, — це не основна біль того ж самого Заходу. Вони і свої проблеми вирішують досить егоїстично.

В тій реальній політиці, яку проводить Меркель і багато інших, є досить вузький коридор можливостей, пов’язаний з особистим політичним досвідом, тиском громадськості, ЗМІ та бажаннями. У Заходу з Росією, звичайно, немає бажання сваритися. Але є якісь речі, які абсолютно ніяк не можна допускати. Українська ситуація, мабуть, виявилася пересоленим, а грузинська виявилося тією, яку Захід згоден був проковтнути.

Ще можна говорити і про помилку Путіна. Він-то думав, що Захід весь наскрізь такий буржуазний, гнилий, гомосексуальний і т. д. і йому з нею можна робити все що завгодно. А виявилося все зовсім не так. І досвід Путіна в Грузії показав, що круті пацани виграють, а ось вже досвід в Україні дав зрозуміти, що це все працює до якогось певного рубежу. Україна — це якраз перехід кордону.

Facenews

Оставить комментарий