Глухий кут: чим 1917 рік небезпечний для Путіна

0














Путінізм сплітається з малопоєднуваних трьох ниток: червоної, білої та коричневої. Режим прославляє здобутки Радянського Союзу (червона), зокрема перемогу над Гітлером, царську імперію (біла): РПЦ канонізувала розстріляних Романових. І спирається на фашистські методи (коричнева): змішування політики й економіки, сувора цензура ЗМІ, культ особи та служби безпеки. Спільне в усіх цих практик – зневага до лібералізму, підозра до зовнішнього світу й схильність до ксенофобії. Однак сторіччя революції 1917-го суттєво (катастрофічно?) актуалізує ці суперечності та неузгоджений підхід Кремля до історії.

70 років значення 1917-го не оскаржувалося. Річниця його була найважливішим святом у радянському календарі. Кожен російський патріот та іноземний гість здійснював паломництво до мавзолею Володимира Леніна на Красній площі. Попри деякі помилки, комунізм вважався втіленням альтруїзму, сучасності й інтернаціоналізму.

Насправді ж імперія зла будувалася на брехні, страху й масових убивствах. Її економіка була нежиттєздатною. Подекуди, зокрема в Польщі та країнах Балтії, її падіння ознаменувалося фундаментальним запереченням минулого. Комуністичну добу трактували як ворожу окупацію (навіть ті, хто добре за неї жив).

Росія, послаблена розколом і скрутою, відреагувала на 1991 рік інакше. Компартію повалили, Радянський Союз розпався, але російська держава, збудована Леніним і Сталіним, здебільшого збереглася, переживши тимчасові демократичні перетворення.

КГБ перейменували, але не розформували. У 1990‑х були спроби розслідувати злочини минулого, але путінський режим придушив їх. Не було суду над винними, компенсації жертвам, комісії зі правди й примирення. Не шукали власників майна, украденого комуністами. Його тихо передали (тепер казково багатій) кремлівській установі.

Источник

Натисніть на стрілку що б перейти до наступної сторінки

Оставить комментарий