Госпсуд Києва повідомив про втручання у діяльність з боку Нацполіції

0














Господарський суд міста Києва звернувся до Вищої ради правосуддя, Генерального прокурора України та Ради суддів України із повідомленням про порушення конституційних гарантій самостійності судів, незалежності та недоторканності суддів.

Документ, підписаний керівником суду, був направлений 10 серпня, передає «Закон і Бізнес».

У ньому наголошується, що підставою для повідомлення стали дії працівників Управління захисту економіки у місті Києві Департаменту захисту економіки Національної поліції України: починаючи з квітня до суду надходили численні листи Департаменту, в яких містилися вимоги про надання інформації та документів щодо певних суддів та працівників апарату з посиланням на положення КУпАП.

У вказаних запитах не конкретизувалися особи, що

вчинили правопорушення, пов’язані із корупцією, був відсутній опис фактичних обставин вчинення правопорушень, не наводилися обставини, що зумовили звернення, а тому судом було відмовлено у надані запитуваних документів.

Після отримання листів про відмову в ЄДРДР було зареєстровано кримінальне провадження №42017000000001001 від 07.08.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 375 Кримінального кодексу України, в рамках якого УЗЕ у м. Києві ДЗЕ НП України, посилаючись на виконання доручення прокуратури м. Києва, направило Госпсуду вимогу про надання інформації та копій документів стосовно всіх суддів, щодо яких йому було відмовлено у наданні інформації за попередніми запитами. 

Вища рада правосуддя
04050, м. Київ, вул. Студентська, буд. 12-а

Генеральному прокурору України
Луценку Юрію Віталійовичу
01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 13/15 

Рада суддів України
01016, м. Київ, вул. Липська, буд. 18/5 

ПОВІДОМЛЕННЯ
про втручання з боку окремих працівників органів Національної поліції України в діяльність Господарського суду міста Києва

Звертаюсь до Вас із даним повідомленням про порушення конституційних гарантій самостійності судів, незалежності та недоторканності суддів, пов’язаних із діями працівників Департаменту захисту економіки Національної поліції України, в тому числі в особі Управління захисту економіки у місті Києві, які виходять за межі повноважень, наданих їм законом, та мають характер зловживання процесуальними правами, що полягає в намаганнях здійснювати позапроцесуальний контроль за розглядом справ судами та перевірку законності й обґрунтованості судових рішень, а також здійснення тиску на Господарський суд міста Києва в цілому.

Так, починаючи з квітня 2017 року до Господарського суду міста Києва надходять численні листи Департаменту захисту економіки Національної поліції України, в яких містяться вимоги про надання інформації та документів щодо певних суддів та працівників апарату суду.

При цьому, у вказаних листах Департаменту захисту економіки не міститься ні зазначення особи, яка вчинила правопорушення, пов’язане із корупцією, ні опису фактичних обставин вчинення такого правопорушення (дії, бездіяльність), ані наведення обставин, що зумовили звернення із даним листом про надання інформації, та їх зміст фактично зводиться лише до цитування ч. 2 ст. 251 КУпАП, ст.ст. 60, 61, 65 Закону України «Про запобігання корупції» та ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», та вимоги надати інформацію щодо декількох суддів та/або працівників апарату суду.

Зокрема, до Господарського суду міста Києва надішли листи №6337/39/125/02-17 від б/д липня 2017 та №6929/39/125/02-17 від 25.07.2017, в яких Управління захисту економіки у місті Києві Департаменту захисту економіки Національної поліції України звернулось із вимогою до Господарського суду міста Києва надати належним чином завірені копії документів щодо перебування у

відпустці, на лікарняному, направлення на навчання, призначення на посади 2 суддів, керівника апарату та заступника керівника апарату Господарського суду міста Києва за 2016-2017 роки.

У вказаних листах Управлінням захисту економіки у місті Києві Департаменту захисту економіки Національної поліції України не наведено жодної інформації (реквізитів) справи (справ) про адміністративне правопорушення, як і не міститься будь-яких відомостей з приводу особи (осіб), яка можливо вчинила правопорушення, відсутнє наведення будь-яких фактичних обставин, які могли б свідчити про вчинення такими особами адміністративного правопорушення.

У зв’язку з тим, що зміст надісланих Управлінням захисту економіки у місті Києві Департаменту захисту економіки Національної поліції України листів не містив будь-якої інформації, яка б свідчила про реалізацію таким органом внутрішніх справ своїх повноважень, Господарським судом міста Києва було відмовлено у надані запитуваних документів, із ґрунтовним викладенням підстав такої відмови у листі Києва №04-11/37 від 26.07.2017.

Незважаючи на наведене, до Господарського суду міста Києва надійшов лист №6930/39/125/02-17 від 25.07.2017, в якому Управління захисту економіки у місті Києві Департаменту захисту економіки Національної поліції України звернулось із вимогою до Господарського суду міста Києва надати у найкоротший термін інформацію та копії документів про відпустки (з визначенням її виду), лікарняні листи, відрядження, навчання за 2016 рік, стосовно 8 суддів Господарського суду міста Києва, а також копії наказів (інших документів) про призначення на посади вказаних осіб, копії наказів про відпустки, відрядження вказаних осіб за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, копії табелів обліку робочого часу вказаних осіб з 01.01.2016 по 31.12.2016 та інформацію про укладені договори оренди гідро-технічних споруд за період з 01.01.2015 по 01.07.2017.

Звертаємо Вашу увагу, що у листі №6930/39/125/02-17 від 25.07.2017 знову ж таки не містилось ні вказівки на конкретну особу (із листа не вбачається за можливе визначити чи всі перелічені особи вчинили правопорушення, пов’язане із корупцією, чи взагалі жодна із вказаних осіб не вчинила такого правопорушення), ні будь-яких фактичних даних, які

можуть бути перевірені.

В той же час, як на підставу надсилання даного листа з вимогою про надання документів та наявність обов’язку у адресата з їх надання, Управління захисту економіки у місті Києві Департаменту захисту економіки Національної поліції України посилається на ч. 2 ст. 251 КУпАП, ст.ст. 60, 61, 65 Закону України «Про запобігання корупції» та ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію».

У зв’язку із ненаведенням Управлінням захисту економіки у місті Києві Департаменту захисту економіки Національної поліції України конкретних фактів чи будь-яких обставин на підтвердження потреби у наданні такої інформації, а тим більше інформації про укладені договори оренди гідро-технічних споруд за період з 01.01.2015 по 01.07.2017 (яка жодним чином не віднесена законодавством України до інформації із відкритим доступом, та розпорядником якої суд не являється), у Господарського суду міста Києва були відсутні правові підстави для надання запитуваних документів, про що ґрунтовно було аргументовано у листі №04-11/55 від 01.08.2017.

Однак, вже 08.08.2017 (тобто відразу після отримання листів Господарського суду міста Києва про відмову у наданні документів, які запитувались вказаним органом) на адресу Господарського суду міста Києва надійшли листи Управління захисту економіки у місті Києві Департаменту захисту економіки Національної поліції України №7362/39/125/02-17 від 08.08.2017 та №7414/39/125/02-17 від 08.08.2017, в яких зазначалось, що на виконання доручення прокуратури м. Києва по кримінальному провадженню №42017000000001001 від 07.08.2017, зареєстрованому за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 375 Кримінального кодексу України, УЗЕ у місті Києві ДЗЕ НП України просить надати:

— копії наказів про відпустки, відрядження, навчання (з наданням копій заяв), копії лікарняних листів, копії табелів обліку робочого часу за період з 01.03.2016 по 28.06.2017 суддів Господарського суду міста Києва Зеленіної Наталії Іванівни, Яковенко Анни Валеріївни, Бойка Романа Володимировича, Лиськова Максима Олександровича, Марченко Оксани Володимирівни, Селівона Артема

Миколайовича, Омельченка Леоніда Володимировича, Нечая Олександра Володимировича, Карабань Яни Анатоліївни, копії та наказів про призначення на посади вказаних осіб (лист №7362/39/125/02-17 від 08.08.2017);

— копії рішень по справах з копіями документів, що стали підставами для їх прийняття ухвали Господарського суду міста Києва від 23.04.2017 по справі №910/22250/16 (суддя Зеленіна Н.І.) та ухвали Господарського суду міста Києва від 14.09.2016 по справі №910/5636/14 (суддя Яковенко А.В.) (лист №7414/39/125/02-17 від 08.08.2017).

Посилання УЗЕ у місті Києві ДЗЕ НП України на виконання доручення прокуратури м. Києва по кримінальному провадженню №42017000000001001 від 07.08.2017, зареєстрованого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 375 Кримінального кодексу України, є нічим іншим як спробою домогтися отримання запитуваних листами №6337/39/125/02-17 від б/д липня 2017, №6929/39/125/02-17 від 25.07.2017 та №6930/39/125/02-17 від 25.07.2017 копій документів будь-яким шляхом, в тому числі шляхом зловживання своїми повноваженнями, про що

свідчать наступні обставини.

По-перше, статтею 375 Кримінального кодексу України передбачено відповідальність за постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови. Предметом злочину є вирок, рішення, ухвала або постанова, що постановляються суддею (суддями), а суб’єктом злочину можуть бути тільки судді, які одноособово чи в колегіальному складі розглядають справи у судах першої інстанції, апеляційних або судах касаційної інстанції.

Зважаючи на приписи ч. 1 ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України, згідно зі змістом якої справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово або колегіально у складі трьох суддів, суб’єктами вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 375 Кримінального кодексу України може бути не більше 3 суддів, але аж ніяк не 9 суддів Господарського суду міста Києва.

По-друге, судді Бойко Р.В. та Омельченко Л.В. перебувають без повноважень та не здійснюють правосуддя починаючи з 20.10.2014, а тому ніяким

чином не можуть мати стосунку до прийняття будь-якого судового рішення у період з 01.03.2016 по 28.06.2017 (за який запитуються документи), що однозначно свідчить про надуманість викладених у листах УЗЕ у місті Києві ДЗЕ НП України підстав для витребування документів стосовно останніх та про виключну цілеспрямованість порушення даного кримінального провадження з метою тиску на суд для надання останнім витребуваних документів.

По-третє, зі змісту листа №7414/39/125/02-17 від 08.08.2017 вбачається, що кримінальне провадження №42017000000001001 від 07.08.2017, зареєстроване за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 375 Кримінального кодексу України, може мати місце лише стосовно обставин прийняття та внесення до бази даних «Діловодство спеціалізованого суду» ухвали Господарського суду міста Києва від 23.04.2017 по справі №910/22250/16 (суддя Зеленіна Н.І.) та ухвали Господарського суду міста Києва від 14.09.2016 по справі №910/5636/14 (суддя Яковенко А.В.), оскільки саме стосовно вказаних осіб надійшов лист із вимогою надати відповідні копії судових рішень та документів, що стали підставою для їх прийняття, а інформація

стосовно всіх інших суддів Господарського суду міста Києва витребується без відповідних зазначення будь-яких відомостей стосовно необхідності її надання.

При цьому, в ухвалі Господарського суду міста Києва від 24.04.2017 по справі №910/22250/16 (суддя Зеленіна Н.І.) при виготовленні тексту ухвали суду було допущено технічну описку, а саме, невірно вказано дату винесення ухвали – 23.04.2017, замість вірної – 24.04.2017, про що свідчить, зокрема, та обставина, що 23.04.2017 являється вихідним днем (неділя), а тому будь-які судові документи не можуть прийматись у зазначений день. Більш того, з бази даних «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що 23.04.2017 будь-які документи суддею Зеленіною Н.І. не виносились та не виготовлялись ні в письмовій, ані в електронній формі.

Аналогічна технічна описка має місце і в ухвалі Господарського суду міста Києва від 21.09.2016 по справі №910/5636/14 (суддя Яковенко А.В.) в частині внесення в базу даних «Діловодство спеціалізованого суду» дати ухвали – замість «21.09.2016», внесено 14.09.2016.

Тобто, у викладених судових рішеннях (за

наведеними реквізитами ухвал) мали місце технічні описки, які в подальшому на підставі положень ст. 89 Господарського процесуального кодексу України було виправлено у визначеному законодавством порядку ще до того як суду та суддям стало відомо про наявність кримінального провадження №42017000000001001 від 07.08.2017, на підтвердження чого надаємо відповідні ухвали.

Водночас, за змістом ст. 375 Кримінального кодексу України із суб’єктивної сторони постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного судового рішення може бути вчинено лише з прямим умислом, який в даному випадку відсутній.

Більш того, підстави вважати, що вказані судові рішення прийняті із завідомо неправильним застосуванням норм матеріального права чи з грубим порушенням норм процесуального права, або в них викладені висновки суду, які невідповідають фактичним обставинам справи відсутні, оскільки суть описок пов’язана виключно з технічними помилками при внесенні судових рішень до комп’ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду».

Варто зауважити, що аналогічні обставини мали

місце у березні 2015 року, проте на підставі наданих копій ухвал про виправлення описки слідчим ОВС слідчого відділу прокуратури м. Києва було закрито кримінальне провадження у зв’язку із відсутністю складу кримінального правопорушення (постанова від 26.03.2015 про закриття кримінального провадження №42015100000000338 від 05.03.2015).

По-четверте, із фабули внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження №42015100000000338 вбачається, що вказане провадження порушене на підставі інформації про винесення суддями Зеленіною Н.І. та Яковенко А.В. судових рішень – ухвал від 23.04.2017 та від 14.09.2016, в той час як вони перебували поза межами кордону України, що, зокрема, підтверджується викликом повістками лише суддів Зеленіної Н.І. та Яковенко А.В. для участі у допиті у кримінальному провадженні №42017000000001001 від 07.08.2017, що також свідчить про безпідставність тверджень УЗЕ у місті Києві ДЗЕ НП України, що інформація стосовно суддів Бойко Романа Володимировича, Лиськова Максима Олександровича, Марченко Оксани Володимирівни, Селівона Артема Миколайовича, Омельченка Леоніда

Володимировича, Нечая Олександра Володимировича, Карабань Яни Анатоліївни витребується в рамках у кримінального провадження №42017000000001001 від 07.08.2017.

По-п’яте, прикметним є те, що доручення прокуратури м. Києва по кримінальному провадженню №42017000000001001 від 07.08.2017 стосується всіх суддів, щодо яких УЗЕ у місті Києві ДЗЕ НП України було відмовлено у наданні інформації за запитами, які надсилались останнім на підставі ч. 2 ст. 251 КУпАП, тобто, у зв’язку із збиранням доказів в справі про адміністративне правопорушення.

Викладені вище обставини свідчать про те, що порушення кримінального провадження №42017000000001001 від 07.08.2017, зареєстрованого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 375 Кримінального кодексу України, відбулось без наявності будь-яких обставин, які б могли свідчити про постановлення суддею (суддями) Господарського суду міста Києва завідомо неправосудного судового рішення, тобто єдиною метою порушення даного кримінального провадження є отримати документи

стосовно суддів Господарського суду міста Києва для невідомих цілей, що однозначно свідчить про надуманість підстав для отримання вказаних документів та порушення відповідного кримінального провадження виключно з метою здійснення тиску на суд для їх надання.

По-шосте, пунктом 6 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №877 від 28.10.2015, встановлено, що Національна поліція має право одержувати від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, а також громадян та їх об’єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань. При цьому вказана норма передбачає, що таке право реалізується виключно в установленому законодавством порядку.

Порядок отримання документів під час кримінального провадження визначається Главою 15 Розділу I КПК України.

Так, частиною 1 статті 159 КПК України встановлено, що тимчасовий доступ до речей і документів полягає

у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).

Частиною 3 статті 159 КПК України визначено, що тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.

Крім того, відзначаємо, що вказане обґрунтування стосовно порядку збирання та отримання працівниками поліції відомостей також міститься у листі Департаменту захисту економіки Національної поліції України №5211/39/03-2016 від 03.06.2016 та листі Національної поліції України №6601/01/26-2016 від 22.06.2016.

Однак, незважаючи на наведене, всупереч приписів статей 8, 19 Конституції України, статей 41, 159 Кримінального процесуального кодексу України, статей 8, 23 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 6 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №877 від 28.10.2015, за відсутності будь-яких правових підстав витребовує копії запитуваних документів у найкоротший термін.

Всі ці обставини в їх сукупності свідчать, що дії працівників Управління захисту економіки у місті Києві Департаменту захисту економіки Національної поліції України виходять за межі повноважень, наданих законом, та мають характер зловживання процесуальними правами, що полягає в намаганнях здійснювати позапроцесуальний контроль за розглядом справ судами та перевірку законності й обґрунтованості судових рішень, зокрема, що підтверджується тим, що посадові особи УЗЕ у місті Києві ДЗЕ НП України, які не є учасниками судового процесу, витребують копії судових рішень у справах №910/22250/16 та №910/5636/14, а також документи у даних справах, які стали підставами для прийняття суддями наведених процесуальних рішень (лист №7414/39/125/02-17 від 08.08.2017). Тобто, фактично УЗЕ у місті Києві ДЗЕ НП України просить пояснити мотиви та підстави прийняття вказаних судових рішень.

Окремо зазначаємо, що у пункті 114 Оціночного звіту щодо України Група експертів GRECO (Група держав проти корупції) привертає увагу до однієї особливої загрози незалежності суддів, а саме до використання прокурорами певних кримінальних правопорушень,

зокрема «Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови» (ст.375 Кримінального кодексу України), як засобу тиску на суддів. У зв’язку з цим група звертається до стандартів Ради Європи, які чітко зазначають, що «тлумачення закону, оцінювання фактів або доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для кримінальної відповідальності, крім випадків злочинного наміру». Навіть якщо ст. 375 Кримінального кодексу України, відповідно до букви закону, є обмеженою «завідомо неправосудними» рішеннями, кілька респондентів заявили групі експертів GRECO, що прокурори зловживають цією нормою щодо суддів із метою вплинути на прийняття ними рішень. Натомість видається, що ст. 376 Кримінального кодексу України, яка забороняє втручання в діяльність судових органів, на практиці використовується рідко. За результатами опитування суддів, проведеного у 2016 році, 5,5% усіх суддів (і 6,6% суддів судів першої інстанції) зізнались в отриманні погроз від прокуратури через відмову виносити «потрібне рішення». Майже 0,3% суддів зазначили, що отримували обвинувачення або проти них розпочинали провадження на основі ст. 375

Кримінального кодексу. Подібна кількість респондентів розповіла, що під час тиску на них використовувалися інші положення Кримінального кодексу України.

Подібні дії окремих працівників правоохоронних органів (звернення посадових осіб правоохоронних органів, які не є учасниками судового процесу, стосовно витребування або вилучення матеріалів судових справ, надання суддями інформації у конкретних справах, витребування пояснень суддів щодо мотивів та підстав прийняття ними процесуальних рішень, витребування обліково-характеризуючих матеріалів стосовно суддів, ініціювання кримінального переслідування суддів у згаданому контексті) стали підставою для звернення Ради суддів України, затвердженого рішенням Ради суддів України №27 від 21.06.2013, до Генерального прокурора України, Міністра внутрішніх справ України та інших посадових осіб правоохоронних органів, в якому однозначно викладено висновок, що такі дії є способом незаконного впливу на суд.

З огляду на наведене, зазначені дії окремих представників правоохоронних органів розцінюються Господарським судом міста Києва не інакше як

спроби втручання у правосуддя, тиску на суд і суддів. Ці дії є проявом неповаги до судів, бажання їх дискредитувати, намаганням вчинити непроцесуальний тиск на судів та суддів, що є прямим порушенням вимог закону щодо незалежності судів та суддів. Такими діями завдається шкода не тільки авторитету судової влади у суспільстві, але й міжнародному іміджу України.

Відповідно до пунктів 1 та 2 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, незалежність судових органів гарантується державою та закріплюється у Конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов’язані шанувати незалежність судових органів та дотримуватися її. Судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів та відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонукань, тиску, погроз або прямого чи непрямого втручання з будь-якого боку і хоч би з яких причин.

Рекомендація СМ/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи від 17 листопада 2010 року щодо

незалежності, ефективності та обов’язків суддів містить положення про те, що виконавча та законодавча влада повинні гарантувати незалежність суддів і утримуватися від дій, які можуть підірвати незалежність судової влади або довіру суспільства до неї.

Незалежність судової влади є головною умовою забезпечення верховенства права, ефективного захисту прав та свобод людини і громадянина, юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Незалежність та недоторканність суддів гарантують статті 126 і 129 Конституції України, якими встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» визначено умови виконання професійних обов’язків суддів та правові засоби, за допомогою яких забезпечується реалізація конституційних гарантій самостійності судів та незалежності суддів.

Зокрема, статтею 6 Закону встановлено заборону втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення

інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, яке повинне мати наслідком відповідальність, установлену законом.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання.

Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Суддя зобов’язаний звернутися з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора.

У постанові Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади» роз’яснено, що суддя не зобов’язаний давати будь-які пояснення щодо розглянутих справ або справ, які знаходяться в його провадженні, а також надавати їх будь-кому для ознайомлення, крім випадків і

порядку, передбачених законом. Крім того цією постановою рекомендовано визнавати порушенням принципів самостійності судів та незалежності суддів, зокрема, витребування від судді пояснень з питань, які підлягають чи були предметом обговорення у нарадчій кімнаті або спроби розкриття таємниці постановлення рішення в інший спосіб, витребування чи вилучення судових справ, розгляд яких не завершено, а також отримання матеріалів судових справ (копій документів, які містяться у справі, виписок з неї тощо) з порушенням встановленого законом порядку (неповноважним суб’єктом, без належного документального оформлення тощо).

Господарський суд міста Києва переконаний, що ініціювання кримінального переслідування суддів у згаданому контексті є способом незаконного впливу на суд, в тому числі спрямованим на одержання інформації стосовно суддів будь-яким шляхом за відсутності будь-яких правових підстав. Більше того, є недопустимим порушення кримінального провадження стосовно суддів суто за формальних підстав виключно з метою одержання в рамках такого провадження інформації стосовно суддів, які не мають будь-якого стосунку до здійснення

правосуддя у запитуваний період, що безпосередньо вказує на виключну спрямованість дій працівників органів внутрішніх справ на одержання інформації та копій документів, які їм не були надані за попередніми зверненнями, так як такі звернення не ґрунтувались на положеннях законодавства України.

Така ситуація є загрозливою для засад демократичного устрою, забезпечення прав та свобод людини і громадянина через можливе зниження їх рівня захисту судом.

Відповідно до пунктів 1 і 2 частини першої і частини другої статті 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя: веде і оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті реєстр повідомлень суддів про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, проводить перевірку таких повідомлень, оприлюднює результати та ухвалює відповідні рішення; вносить до відповідних органів чи посадових осіб подання про виявлення та притягнення до встановленої законом відповідальності осіб, якими вчинено дії або допущено бездіяльність, що порушує гарантії незалежності суддів або підриває авторитет

правосуддя.

Вища рада правосуддя вживає заходів, що визначені у частині першій цієї статті, з власної ініціативи, за зверненням судді, судів, органів та установ системи правосуддя.

З огляду на викладене звертаємося до Вищої ради правосуддя, Генерального прокурора України, Ради суддів України з повідомленням про втручання у діяльність Господарського суду міста Києва та просимо в зв’язку з наведеним вжити заходів щодо забезпечення конституційних гарантій незалежності судової влади та припинення незаконного впливу на суд і суддів Господарського суду міста Києва.

З повагою,
В.о. Голови Господарського суду
міста Києва В.П. Босий

Источник

Натисніть на стрілку що б перейти до наступної сторінки

Оставить комментарий