Меноніти на Хортиці та в Олександрівську

Меноніти належать до протестантської спільноти, що виникла в Нідерландах і німецьких землях. Через переслідування вони переселилися до Пруссії, де осушували болота й отримали право на постійне поселення. Наприкінці XVIII століття уряд Російської імперії запросив їх на південь, на щойно освоєні землі. Менонітам обіцяли свободу віросповідання і звільнення від військової служби.

Перші колонії

Перші менонітські родини прибули в Україну 1789 року. Того ж року на східному березі Хортиці виникла колонія Острів Хортиця, яка згодом увійшла до Хортицької волості Катеринославського повіту. Поруч з'являлися інші поселення: Розенталь, Кічкас (Ейнлаге), Верхня Хортиця.

Друга хвиля, 118 сімей, заснувала колонії в Олександрівському і Новомосковському округах у 1793–1796 роках. 1800 року уряд переселив ще 150 сімей на річку Молочну і водночас закріпив 35 тисяч десятин землі за хортицькими колоніями. 1820 року в Молочанському і Хортицькому округах налічувалося 58 менонітських колоній.

Шенвізе: від хутора до промислового передмістя

Колонію Шенвізе («Прекрасний луг») заснували 1797 року 17 родин фризьких менонітів, які прибули з Пруссії в 1793–1796 роках. Це були досвідчені господарі, що привезли робочих коней, худобу, реманент і в середньому по 350 карбованців на родину. Землю вони отримали на лівому березі Мокрої Московки, просто навпроти Олександрівська.

Поштовхом до розвитку стала залізниця. 1873 року відкрили гілку Лозова–Олександрівськ, 1874 року Олександрівськ–Мелітополь, і біля станції Олександрівськ-Південний з'явилися залізничні майстерні. Наприкінці XIX століття в Шенвізе виросли заводи сільськогосподарського машинобудування, що належали менонітам Коопу, Леппу, Янцену, Рутбергу. Вони випускали землеробські знаряддя і машини, нафтові двигуни, млини, силікатну цеглу. Товариство «Г. А. Нібур і Ко» у 1881–1900 роках збудувало в колонії чотири млини.

Із силікатної цегли заводу Рутберга в 1910-х роках звели найкращі будівлі старого Олександрівська: земську управу, земську лікарню, міську електростанцію, чоловічу гімназію. Про них розповідає матеріал «Старий Олександрівськ».

Приєднання до міста

Шенвізе і сусідні селища жили поруч із містом, користувалися його гімназіями та установами, але не платили міських податків. 1905 року міська влада порушила питання про приєднання, і 17 червня 1911 року дума ухвалила рішення включити колонію Шенвізе та селища Олексіївка, Олександрівка, Новомиколаївка, Канкринівка до складу Олександрівська. 12 липня 1911 року рішення затвердив імператор. На приєднаній території тоді жило близько 12 тисяч людей.

Заводи після революції

Наприкінці 1920 року заводи Шенвізе націоналізували й пронумерували: № 1 колишній завод Леппа і Вальмана, № 3 завод Коопа, № 12 «Борман, Шведе і Ко». Завод № 3 першим відновив роботу і 18 березня 1921 року, у день 50-річчя Паризької комуни, випустив продукцію, отримавши назву «Комунар». 1930 року тут зробили перші в СРСР комбайни, а з кінця 1950-х років на основі заводу почали випускати малолітражні автомобілі «Запорожець». Так менонітське підприємство стало предком ЗАЗу, а сама місцевість дала назву Комунарському району, нині Космічному.

Злам XX століття

Наприкінці 1890-х років у Російській імперії жило близько 50 тисяч менонітів у 162 колоніях, з них 51 колонія була в Катеринославській губернії. Їхні господарства мали найкраще забезпечення землею і славилися породистою худобою. Напередодні Першої світової війни менонітів налічувалося близько 105 тисяч.

Революція, громадянська війна і голод 1921–1923 років змусили багатьох виїхати. 1925 року в УСРР ще жило 56,8 тисячі менонітів у 173 колоніях, але суцільна колективізація, Голодомор і масові репресії фактично знищили громаду: значну частину людей депортували до Сибіру, Казахстану, на Урал. Колонії як особливий спосіб життя зникли.

Пам'ять

У жовтні 2009 року на Верхній Хортиці відкрили пам'ятник менонітам, жертвам сталінських репресій і релігійних переслідувань 1930-х років: фігури чоловіка, жінки й дітей створив канадський скульптор-меноніт Пол Епп. 24 червня 2021 року на острові Хортиця з'явився меморіал хортицьких менонітів, складений із близько 200 надгробків, які знайшли на острові співробітники заповідника.

Сьогодні в Запорізькій області діють невеликі менонітські громади, а в місті збереглися будинки і цехи колишніх заводів. Про архітектурні сліди громади детальніше в матеріалі «Менонітська спадщина Запоріжжя».