Краще її мати «на шару»: хто в Україні виступає проти продажу землі

0














Відкриття ринку землі в Україні стає все більш реальним.

Міністерство агрополітики днями заявило, що готове передати уряду свій законопроект про обіг сільськогосподарських угідь вже до кінця квітня. Цей документ поповнить досить об’ємну папку вже порошаться в парламенті законопроектів на тему ринку землі. Але шанси бути прийнятим у нього найвищі, запевнили експерти, з якими поспілкувалася інтернет-видання «Країна».

По суті, тягнути з земельним питанням Україні вже важко: дозволити продаж угідь влади пообежали в меморандумі з МВФ, і, виділяючи нам черговий транш, Фонд особливо наполягав на цьому умови. А якщо депутати будуть противитися, БПП підготувала запасний варіант: член цієї фракції Олексій Мушак знайшов потрібну кількість підписантів і подав подання до Конституційного суду з проханням скасувати земельний мораторій. І якщо до цього часу депутати не пропишуть правила, за якими будуть продаватися угіддя, ними почнуть торгувати, як будь-яким іншим товаром – за законами ринку.

Є ще один варіант відкриття ринку, який підтримують окремі групи в парламенті і прем’єр — міністр Володимир Гройсман – дозволити продаж, але не більше 200 га в одні руки.

Зараз питання лише в тому, що виявиться більш вигідним великим українським латифундистам, які можуть гальмують відкриття ринку землі, хоча по — суті, вже і так контролюють левову частку всіх українських полів.

Днями в Києві проходила конференція Agri Forum Invest 2017. Там зібралося близько тисячі представників українського агробізнесу. Серед них було проведено опитування щодо купівлі-продажу землі. Результат — 72% проти.

Чому наші сільгоспвиробники демонструють таку позицію і що далі буде з ринком землі — розбиралася «Країна».

Хитра продаж

В останньому законопроекті від міністерства пропонується продавати не саму землю, а права на її оренду. Чиновники вважають, що це зніме соціальну напругу в суспільстві» і «влаштує великих гравців ринку в плані прогнозованості».

Ідею продавати, але не більше 200 га профільний міністр Кутовий на нещодавній зустрічі з пресою розкритикував, зазначивши, що вона відкриває можливості для побудови чергових схем. Мовляв, ті, хто захоче, все одно розкуплять, просто оформлять ці угіддя на десятки дрібних підприємств.

«Це призведе до того, що землю необхідно буде скуповувати на підставних осіб, що межує з кримінальною відповідальністю. Крім того, зросте розмір орендної плати, а також передбачається встановлення плати до місцевих бюджетів для розвитку територій. Безумовно, це збільшить витрати агрохолдингів», — згоден і керуючий партнер адвокатського об’єднання Suprema Lex адвокат Віктор Мороз.

Але є питання і до ідеї самого Кутового. По — суті, він пропонує консервацію існуючої системи. Адже і зараз агрохолдинги точно так само беруть в оренду селянські паї, і платять їм за це пайові.

Віктор Мороз каже, що, незважаючи на діючий мораторій, агрохолдинги сконцентрували сотні тисяч гектарів сільськогосподарських земель і продовжують нарощувати свої земельні банки.

«Існує кілька схем, які використовуються агробізнесом для отримання прав на сільськогосподарські землі. Найбільш поширена — оренда паїв у населення, эмфивтезис (передача права користування сільськогосподарським ділянкою на довгостроковій основі — Прим.Ред.), передача землі у заставу, придбання корпоративних прав у фермерських господарствах», — вважає Віктор Мороз.

І додає: схеми вигідні тим, що дозволяють агрохолдингам збирати землі без будь-яких зобов’язань по сплаті податку за землю та інших платежів, і за відносно невисокої вартості.

Формально продаж права оренди передбачає проведення відкритих конкурсів, на яких формувалася чесна ціна. Але проблема в тому, що претендент на землі, як правило, один – найближчим господарство. І у селян є два виходи – погодиться на його ціну або обробляти землю самому. Орендувати окремий клапоть землі в кілька гектарів заїжджі латифундисти з інших регіонів явно не будуть.

Вершки і корінці

Така ситуація знецінила угіддя. У середньому українські селяни отримують за свої паї всього по одній тисячі гривень на рік за гектар. У деяких регіонах сума ще менше, скажімо, в Херсонській області – всього 760 гривень, у Запорізькій – 720 гривень, а на Закарпатті – менш 600 гривень. Найцінніші полтавські і черкаські чорноземи латифундисти оцінили в 2,2 тисячі гривень за гектар.

Керівник Українського аналітичного центру Олександр Охріменко вважає, що з урахуванням середньої рентабельності сільгоспвиробництва в 30%, агрохолдинги цілком могли б сплачувати за середньостатистичний гектар 10 тисяч гривень в рік.

За даними Держстату, на початок 2017 р в Україні налічується 6,9 млн. власників паїв, а загальна площа їх угідь становить 27,7 млн. га, що становить 80% всіх орних земель країни.

Не менше 75% угідь здається в оренду. За цей земельний куш агрохолдинги платять близько 21 мільярда гривень (близько $780 мільйонів).

Але дешево продавати землю селяни не будуть. Численні опитування, які проводили профільні асоціації, намагаючись з’ясувати ставлення фермерів до продажу землі показують, що ті схильні швидше переоцінювати своє майно, ніж недооцінювати його, слушно вважаючи, що чорноземи в умовах глобального світу – одна з найбільш надійних валют.

Якщо б ринок землі відкрили прямо зараз, середня вартість гектара не опустилася б нижче $3 тисяч. Тобто, за ті ж 20,7 мільйона гектар, які зараз орендуються, агрохолдингам потрібно було б заплатити $62,1 мільярда. Це не просто рекордна, але і свідомо непідйомна сума для вітчизняних латифундистів.

Скажімо, UkrLandFarming Олега Бахматюка, за свої понад 670 тисяч га довелося б заплатити за цими розцінками $1,9 мільярда, «Кернел» Андрія Веревського за 400 тисяч га — $1,2 мільярди. Для порівняння: вся річна виручка (виручка, а не прибуток) першого становила в 2015 році, згідно з даними компанії «Делойт«, 838 млн. євро, а другий — 1,9 млрд. євро (при цьому прибуток «Кернела», за тими ж даними, склала всього 80 млн. євро).

Хто скупить чорноземи

Втім, заступник голови Української аграрної партії Денис Марчук каже, що не все так однозначно.

«У швидкому відкритті ринку землі зацікавлений, насамперед, спекулятивний капітал і корумповані чиновники, які планують заробити на ціновій різниці при купівлі-продажу. Що стосується великих агрохолдингів, то вони готуються до відкриття ринку землі. Хоча і не можна сказати однозначно, що їм це вигідно. Враховуючи, що земельні банки агрохолдингів становлять 100 тисяч га і більше, навіть при сьогоднішній заниженою вартості землі, ціна її покупки становитиме сотні мільйонів доларів. Таких грошей ні в одного агрохолдингу немає. Тому вони будуть змушені шукати ці кошти на фондових біржах, що є довгостроковим процесом», — пояснив Марчук.

Експерт не виключає, що деякі бізнесмени, які таки знайдуть гроші, кинуться скуповувати землі, поки вони не почали рости в ціні. У тому, що це рано чи пізно станеться аналітики не сумніваються, не виключаючи, що вже через кілька років гектар вітчизняних чорноземів буде коштувати $5-6 тисяч і більше.

Але їх можуть випередити іноземці, для яких сотня мільйонів доларів за родючі ґрунти не є проблемою. Зрозуміло, що заборона продавати землі іноземним громадянам будуть легко обходити, реєструючи підприємства в Україні і на українців, або купуючи землі на вже існуючі фермерські господарства.

Вітчизняні латифундисти це знають і розуміють, що як тільки ринок землі відкриється, вітчизняні чорноземи переділять. І не факт, що ті, хто сьогодні очолює рейтинги за обсягом земельних банків, зможуть утримати свої позиції. За прогнозами першого заступника Мінагрополітики Максима Мартинюка, після відкриття ринку земельний банк великих агрохолдингів може зменшиться на 20%.

«Хто їм сказав, що землю будуть купувати за такими цінами?»

Втім, один з великих бізнесменів, який займається аграрним бізнесом, скептично оцінює перспективи розвитку ринку землі, навіть якщо дозволять її продаж.

«Головний, хто зацікавлений у вирішенні продажу землі — це колишні і нинішні сільські жителі, власники паїв, — каже підприємець. — Більшість з них не мають наміру або не мають можливості займатися своїм сільгоспвиробництвом і змушені за копійки здавати землю в оренду і їхати на роботу в місто, або взагалі сидять без роботи. Тому вони знаходяться в передчутті того, що як тільки дозволять продавати паї, вони тут же й штовхнуть їх за гарною ціною — за кілька тисяч доларів за гектар мінімум. Але хто їм сказав, що будуть такі ціни? Земля — це засіб для заробляння грошей. Їх можна з землі отримати двома способами. Перший — займатися сільгоспвиробництвом. Друге — здавати в оренду. Ціну оренди ви знаєте. Вона буде 100 років відбивати покупку. Рентабельність же вирощування основних сільгоспкультур дозволить відбити вкладення протягом 7-10 років в кращому випадку за ціною в 3-4 тисячі за гектар. Це космічні терміни для інвестування в Україну. Тому що ніхто не знає, що у нас буде років через два-три, не кажучи вже про 10-річній перспективі. А ще треба пам’ятати про правовому і політичному безладі. Про те, що будь-яку покупку в нашій країні можна оскаржити, а будь-який актив можуть відібрати озброєні люди і корумповані правоохоронці, про те, що влада може змінитися і взагалі все повернути назад. Я вже не кажу про те, що ніхто ніколи активи за свої власні кошти не купує. Тільки за позикові. Про відсотках наших банках я промовчу. Виходити на західні банки або ж розміщувати акції на фондових біржах Європи, випускати єврооблігації? На найближчі роки цей шлях для переважної більшості українських компаній закритий після серії дефолтів і реструктуризації раніше взятих кредитів. Тому ті, хто зараз працює на землі навіть після дозволу на купівлю-продаж не кинуться скуповувати землю, вважаючи за краще і далі її орендувати. Або будуть скуповувати, але дуже дешево — по кілька сотень доларів за гектар. Ситуація може змінитися тільки якщо в Україну зайдуть великі міжнародні гравці, для яких земля — це не засіб товарного виробництва, а стратегічна подушка безпеки. Наприклад, Китай або ж країни Перської затоки. Тоді все буде по-іншому. Вони можуть, наприклад, сказати — купуємо по 5000 доларів за гектар. І купа нашого народу кинеться скуповувати землю — будуть купувати по 3-4 тисячі за гектар, а потім перепродувати за 5000, а навар залишати собі. Але це теж дуже сумнівна історія, тому що більшість законопроектів передбачає заборону на купівлю-продаж землі іноземцям, а серйозні структури іноземних держав не будуть гратися в підставні фірми, надаючи перевагу прозорі відносини. Тобто, підсумовуючи — українські гравці великі гроші у землю закопають. Масову скупку земель можуть запустити лише іноземні гроші. Але вони з’являться, тільки якщо дозволити скуповувати землю нерезидентам офіційно. У такому випадку під подальшу перепродаж іноземцям почнеться масова скупка паїв різними українськими фізичними і юридичними особами. Але під те, щоб займатися сільгоспвиробництвом скуповувати землю ніхто з наших не буде. Зволіють її і далі орендувати. Якщо ж з новими господарями про нормальних умовах домовитися не вийде — то багато хто просто підуть з ринку і продадуть бізнес. Вкласти мільярди доларів на землю, які окупляться через 10 років в кращому випадку — це не за нашими поняттями».

Источник

Натисніть на стрілку що б перейти до наступної сторінки

Оставить комментарий