Лист Філарета в російських информволнах

0














Або що спільного між скороченням автономії УПЦ, «покаянним» листом Філарета і «ритуальним вбивством» царської сім’ї.

Проходить зараз у Москві Собор Російської Православної Церкви слід розглядати як один із елементів великої внутрішньоросійської ігри, участь в якій намагаються частково нав’язати і Україні. Цим пояснюються заголовки більшості російських і проросійських засобів масової інформації, які висвітлювали події Собору.

Перша хвиля була викликана виступом Онуфрія, митрополита Київського. Подача цієї події була наступна: Київ попросив врегулювати статус УПЦ, а Москва прихильно і одноголосно на це погодилася: статут РПЦ були внесені поправки, і УПЦ виявилася присвячена ціла глава. ЗМІ відразу ж вибухнули реляціями про розширення автономії УПЦ. Наприклад, один з популярних православних ресурсів — «Правмір» — повідомив: «Архієрейський Собор схвалив надання більшої самостійності Української Православної Церкви«. А ось «Московський Комсомолець» навіть написав, що «РПЦ визнала незалежність Української церкви».

Українські сателіти не відставали від московських: офіційний сайт УПЦ опублікував новину під заголовком «Особливий статус УПЦ з центром управління в м. Києві був підтверджений та закріплений окремою главою у Статуті РПЦ«.

Проте уважний аналіз внесених у Статут РПЦ поправок, навпаки, показує, що автономія УПЦ була звужена. Дев’ять з тринадцяти пунктів нової «глави про УПЦ» повторюють вже існуючі норми, а ще чотири — обмежують. Тому результат виступу митрополита Онуфрія для УПЦ швидше негативний.

Друга хвиля. Очевидно, для того, щоб читачі не встигли розібратися в усіх перипетіях української «автономії», їхня увага одразу було відвернуто «покаянням Філарета». Йому тут же було приписано намір повернутися в лоно РПЦ, якого у нього ніколи не було. Собор навіть сформував цілу комісію по «філаретівському» питання. Слід зазначити формулювання визначення Собору: «Архієрейський Собор заслухав письмове звернення колишнього митрополита Київського і всієї України Філарета до Святішому Патріарху Московському і всієї Русі Кирилу і єпископату Російської Православної Церкви від 16 листопада 2017 року». В риториці Москви раніше традиційно «колишній чернець Михайло Денисенко» раптом перетворився в «колишнього митрополита Філарета».

Щоб уникнути пересудів, соборці могли б відразу і опублікувати звернення патріарха Філарета, а не висмикнути з нього одну-єдину фразу. І тоді кожному стало б ясно, що патріарх Філарет просто пропонував відновити стосунки, а не повернутися під московське крильце. А адже подібні листи він відправляв всім попереднім Соборах РПЦ, тільки раніше їх ігнорували. І в тому, що там вирішили розглянути лише одне і тільки зараз — теж видно якийсь умисел. Здається, що Москва таким чином спробувала посіяти в частині українського суспільства сумнів у щирості однією з найбільш патріотичних церковних структур в Україні — у Київському патріархаті. Але ложечка знайшлася.

Однак, коли Київський патріархат таки опублікував цей лист, градус інтенсивності освітлення «покаяння» в Росії одразу ж впав. Природно, патріарх Філарет на своїй прес-конференції спростував приписуване йому покаяння. Можливо, зробив це емоційно, але іншого в таких обставинах від нього ніхто й не чекав. Знаменно, що після таких різких заяв патріарха Філарета голова Відділу зовнішніх церковних зв’язків РПЦ (посада зразок міністра закордонних справ) митрополит Волоколамський Іларіон під час брифінгу в Москві як і раніше називає патріарха Філарета «колишнім митрополитом», а не «колишнім ченцем». Тепер основний посил промосковських ЗМІ наступний: Москва була готова прийняти Філарета, а він закостенів у розколі.

Подібні листи Філарет відправляв всім попереднім Соборах РПЦ, тільки раніше їх ігнорували

Третя хвиля мало помітна українському читачеві. Вона почалася трохи раніше Собору, до перших двох хвиль, проте нерозривно з ними пов’язана. Мова про бурхливому в російському інформпросторі обговоренні на тему, чи було вбивство Миколи Другого ритуальним, і замішані в цьому євреї. Слідчий з особливо важливих справ СК РФ Марина Молодцова на конференції «Справа про вбивство Царської сім’ї: нові експертизи та матеріали. Дискусія» повідомила: «Наслідком планується призначення психолого-історичної судової експертизи для вирішення питання, пов’язаного, в тому числі, і з можливим ритуальним характером вбивства царської сім’ї».

Питання про євреїв добре лягає в порядок денний російського суспільства, якому для все більшої мілітаризації після зовнішнього ворога знаходять ще й внутрішнього. У самій Росії слова слідчого були витлумачені саме в антисемистком ключі: як етнічна агресія — намагання звинуватити євреїв у скоєнні ритуальних вбивств християн. Тому-то, наприклад, члени Вільного історичного товариства засудили намір Слідчого комітету Росії розслідувати версію «ритуального вбивства» імператора Миколи II і його сім’ї. Слід зазначити, що ряд навколоцерковних напіввійськових організацій типу козацьких мають яскраво виражену шовіністичну ідеологію, а РПЦ навіть не намагається вести якусь роз’яснювальну роботу в цьому напрямку.

Спробу відбілити РПЦ зробив було єпископ Тихон (Шевкунов), якого часто називають духівника Путіна. Однак історики-автори звернення, опублікованого у четвер, заявляють: «Єпископ Тихон спробував послатися на якийсь «неантисемитский» варіант міфу про «ритуальне вбивство царської сім’ї». Суть його полягає в тому, що більшовики вбили поваленого царя і членів його сім’ї, бо розглядали їх як необхідних жертв на вівтар «світової революції»».

Зауважте, бурхливе обговорення всього пов’язаного з листом Філарета і «неантисемитизма» РПЦ цілком відвело увагу від реального скорочення автономії УПЦ.

Натомість російські ЗМІ донесли до своїх споживачів два посилання: Москва пішла назустріч Києву і мало не визнала незалежність УПЦ, а Філарет — як і раніше — старий розкольник, який збирався було покаятися, та знову посварився з Москвою в останній момент.

ТСН

Источник

Натисніть на стрілку що б перейти до наступної сторінки

Оставить комментарий