Майдан в парламенті програв — Бекешкіна

0














Включення до «Закону про запобігання корупції» громадських організацій, навіть тих, які борються з корупцією, було абсурдним по суті

Отже, тепер ми, нарешті, знаємо, де шукати  «корупціонерів»! Як де? Якраз серед тих, хто відчайдушно з корупцією бореться. Серед тих, хто ініціював і активно проштовхував електронне декларування і систему закупок Prozorro, хто волає про необхідність радикального очищення влади від володарів незрозумілих статків, нарешті, хто постійно нагадує суспільству про «діамантових прокурорів», вишки Бойка і багато чого, що декому хотілося б забути назавжди.    

Можна підозрювати громадських діячів у будь-яких смертних гріхах, але не в корупції, за визначенням. Бо що таке корупція? Будь-який словник чи енциклопедія пояснить, що корупція – це використання службовими особами владних повноважень з метою особистого збагачення, це зловживання службовим становищем. Громадські організації не належать до державного сектору, а громадські  діячі не мають владних повноважень. Отже, включення до «Закону про запобігання корупції» громадських організацій, навіть тих, які борються з корупцією, було абсурдним по суті.  Хочете публічності їхніх декларацій (бо справді всі вони і звіти пишуть, і подають декларації у податкову) – то ухвалюйте відповідний закон, але вже не про корупцію.    

І на цьому можна було б поставити крапку. Проте питання залишається: невже цього не розуміли 268 депутатів, які дружно (і БПП, і «Народний фронт», і Опозиційний блок) за це проголосували? Ну є ж серед них і грамотні люди, і юристи є.

Навряд чи таке дружне єднання можна пояснити лише емоціями і жагою помсти депутатів тим клятим НДОшкам, які таки дотисли, разом з європейцями оте електронне декларування, і тепер суспільство знає, скільки у кого квартир, а у декого – й палаців, скільки валюти в скляних банках  і дивується, що, мабуть, в Україні найбільший відсоток  чоловіків, що живуть на «жіночому утриманні» — дружин, матерів і бабусь.

Проте, так видається, що все це не можна списати на парламентську стихію і що все це є частиною чийогось дуже розумного і цинічного плану, в якому була вирахувана і ця жага депутатської помсти, і психологічні особливості Тані Чорновол, і особлива жадоба суспільства до «видовищ», коли погано з хлібом.

Що розрахунок був правильний, свідчить обговорення  у соціальних мережах. Головне питання ставиться так: «А чому б цим діячам і не заповнити і оприлюднити свої декларації?»  Перше – вже було сказане: бо ця вимога йде від Закону про запобігання  корупції, до якого ГОшники не мають жодного відношення. Друге – а як ви думаєте, для чого це робиться? Та саме: для того, щоб перевести увагу від  нових «відкриттів», які дуже скоро отримає суспільство від нової порції електронних декларацій посадовців за 2016.  Згадайте. Скільки розганяли по всім ЗМІ оту злощасну квартиру Лещенка? А от палац і шикарний маєток Охендовського  можна було побачити лише в Інтернеті.  І щось пояснювати НАБУ він відмовився, може, тому його й досі тримають на посаду Голови ЦВК, хоча повноваження закінчилися ще у червні 2014 року? Бо на гачку?

Натисніть на стрілку що б перейти до наступної сторінки

Оставить комментарий