Кам'яна Могила: пісковиковий острів у степу

Кам'яна Могила розташована не в самому Запоріжжі, а на півдні області, за 16 кілометрів на північ від Мелітополя, біля селища Мирне над річкою Молочною. Проте без неї розповідь про природу і давнину Запорізького краю була б неповною: це одна з найвідоміших пам'яток України, з 2008 року національний історико-археологічний заповідник.

Останець давнього моря

Попри назву, Кам'яна Могила не є курганом і не є похованням. Своє ім'я вона отримала за схожість зі степовими могилами-курганами. Насправді це природне утворення заввишки близько 12 метрів, яке займає 1,6–3 гектари, з понад трьома тисячами пісковикових плит.

Близько 12 мільйонів років тому тут була піщана мілина Сарматського моря. Згодом місце вкрило Понтійське море, потім море змінила пустеля, а в долині пра-Молочної вода проникала вглиб землі й цементувала пісок. Під час танення льодовика, що зупинився на широті сучасного Дніпра, талі води поглибили долину, і великий острів кварцитоподібного пісковику опинився на поверхні.

Вивітрювання розкололо моноліт на плити завтовшки близько півметра. Місцевий пісковик має цікаву властивість: його поверхня окиснюється і твердне, утворюючи міцну кірку. Саме завдяки цьому на плитах збереглися давні малюнки. 1963 року останець оголосили геологічною пам'яткою природи загальнодержавного значення.

Як вивчали пам'ятку

Першу письмову згадку залишив 1739 року лікар армії фельдмаршала Петра Лассі Йоганн Якоб Лерхе, учасник російсько-турецької війни. 1778 року поруч облаштували поштову станцію, а на мапі 1793 року місце позначене як «Камінь-Ююн-Таш», тобто «камінь збору». Наприкінці XIX століття пам'ятку досліджував археолог Микола Веселовський, відомий розкопками скіфських курганів.

Найбільше для вивчення Кам'яної Могили зробив Борис Михайлов, перший директор заповідника, який присвятив їй понад сорок років. У 1983–2006 роках він відкрив 17 нових гротів і печер, серед них печеру Бізона і печеру Кози з пізньопалеолітичними зображеннями мамонта, птаха, бізона і коней.

Гроти і малюнки

Загалом відомо 65 гротів і печер. Здебільшого це невеликі низькі порожнини до 5–8 метрів завдовжки і 1,2–1,5 метра заввишки. На їхніх стелях виявлено кілька тисяч наскельних зображень різних епох, від пізнього палеоліту і мезоліту до середньовіччя: люди, дикі і свійські тварини, сцени полювання, танцю, чаклунства, сонячні знаки. Малюнки видряпували уламками твердого каміння, і на деяких збереглися сліди червоної і чорної фарби.

Поблизу пам'ятки не знайдено поселень, пов'язаних із нею, тому дослідники вважають Кам'яну Могилу святилищем, яке використовували виключно для обрядів.

Суперечки про «письмена»

Частина зображень викликає гострі дискусії. Російський шумеролог А. Г. Кифішин стверджував, що прочитав деякі знаки як найдавніші написи і датував їх VII–III тисячоліттями до н. е. Український науковець І. М. Рассоха шукав паралелі з огамічним письмом і рунами. Ці гіпотези не є загальновизнаними, і більшість дослідників ставиться до них обережно. Безсумнівно інше: малюнки Кам'яної Могили дають уявлення про господарство і духовну культуру давніх мешканців півдня України.

Статус і війна

2006 року Кам'яна Могила стала претендентом на включення до списку Світової спадщини ЮНЕСКО, а у вересні 2008 року отримала статус національного заповідника. 2015 року її внесли до переліку «7 чудес України». Попри цінність, пам'ятка лежить просто неба, і дослідники давно наголошують на потребі захисних заходів.

Від лютого 2022 року Кам'яна Могила перебуває під російською окупацією. У листопаді 2022 року окупаційна влада оголосила про підпорядкування заповідника музею-заповіднику в окупованому Криму. Доступу до пам'ятки з підконтрольної Україні території немає.