Великий Луг: плавні, які повернулися

Великим Лугом називали величезні дніпровські плавні, що лежали на лівому березі між Дніпром і його притокою Кінською, а також широкою смугою вздовж правого берега від гирла річки Середня Хортиця. Ліси, очерети й рогіз займали понад 400 квадратних кілометрів. Усю цю місцевість контролювало Військо Запорозьке, і часто Великий Луг ототожнювали із самим Запорожжям.

Як утворилися плавні

Учені вважають, що заплава Великого Лугу сформувалася під час останнього зледеніння, коли рівень Чорного моря був на десятки метрів нижчим за сучасний. Дніпро тоді вирив широку улоговину, яку згодом заповнили річкові наноси. Заплава тягнулася з обох боків річки від острова Хортиця приблизно на 110 кілометрів до острова Скалозубова на Херсонщині, а її ширина становила від 3 до 25 кілометрів.

Щовесни плавні заливала вода. У квітні вони перетворювалися на майже суцільне водне плесо, найвищий рівень припадав на кінець квітня і початок травня, найнижчий на вересень і жовтень. Під час повені вода піднімалася до семи метрів. Серед плавнів були піщані кучугури, які слугували найкращими перевозами через Дніпро; переправи нижнього Дніпра були відомі ще з доби бронзи.

Гілея Геродота

Давньогрецький історик Геродот, описуючи Нижнє Подніпров'я, був вражений лісистою країною, яку назвав Гілеєю, повною «найрізноманітніших дерев». За спогадами старожилів, у Великому Лузі росли могутні дерева і стояли непрохідні хащі.

Тваринний світ був надзвичайно багатий. У річках водилися білуги, соми, коропи, щуки, осетри, севрюга, стерлядь, судак, лящ, вирезуб, вугор, а рибу, кажуть, можна було ловити голими руками. У плавнях жили вовки, олені, сарни, лисиці, борсуки, бобри, куниці, восени заходили дикі коні. Озера були повні лебедів, диких гусей, качок, бакланів і журавлів, а на деревах співали солов'ї та горлиці.

Батько запорожців

Для козаків Великий Луг був годувальником і схованкою. Поблизу і на території плавнів стояли Запорозька Січ і ще чотири козацькі Січі, а скіфи задовго до того проводили тут свої обряди. Народна приказка підсумовувала: «Ой Січ мати, а Великий Луг батько, що в Лузі заробити, то в Січі пропити».

Після ліквідації Січі 1775 року Катерина II роздала великолузькі землі своїм наближеним вельможам. Наприкінці XIX і на початку XX століття Великий Луг докладно досліджував Яків Новицький, який також збирав у краї перекази про запорожців.

Під водою Каховського моря

У 1955–1957 роках Великий Луг, за винятком окремих ділянок, затопили води Каховського водосховища. Утім, серед решток плавнів збереглася унікальна рослинність: реліктові, ендемічні й рідкісні угруповання сальвінії плаваючої, водяного горіха, альдрованди пухирчастої, латаття білого, глечиків жовтих.

Ці залишки природних комплексів 2006 року увійшли до національного природного парку «Великий Луг». Він охороняє степові, лісові, лучні та водно-болотні екосистеми колишніх Кінсько-Дніпровських плавнів.

2023 рік

6 червня 2023 року російські війська підірвали Каховську ГЕС. Вода з водосховища зійшла, і територія Великого Лугу, яка з 1958 року була дном штучного моря, знову відкрилася. Як відновлюватимуться рослинність і тваринний світ, передбачити складно. Наслідки відчуває і місто: науковці пов'язують висихання дерев у парку Дубовий Гай з нестачею вологи після зникнення водосховища.

Через воєнний стан ми не публікуємо відомостей про доступ до цих територій і не радимо планувати поїздки без перевірки офіційної інформації. Про природу острова, від якого починається Великий Луг, розповідає матеріал «Природа Хортиці».