Нові перевірки від Держпраці. Змінюються розміри штрафів і підходи

2


З-за підвищення штрафів за порушення трудового законодавства і підвищення з 2018 року мінімальної зарплати підприємці змушені крутитися як білка в колесі, щоб не потрапити на штрафи і максимально вказати працевлаштованих осіб. У зв’язку з цим, з одного боку, збільшилася кількість офіційно працевлаштованих осіб. А з іншого боку, інспектори Держслужби України з питань праці (Держпраці) стали все частіше фіксувати випадки, коли підприємці залучають на неофіційну роботу своїх родичів або близьких друзів, пояснюючи, що вони просто прийшли надати дружню допомогу бізнесменові і не претендують на оплату.

Наприклад, у Закарпатській області нещодавно зафіксовані випадки роботи продавцями, різноробочими, офіціантами і т. п. осіб, з якими в кращому випадку полягав цивільно-трудовий договір, хоча насправді мали місце трудові відносини. За приховування трудових відносин власників магазинів та кафе карали штрафами в 30 мінімальних зарплат (майже 112 тис. грн) за кожного такого працівника.

В якості доказу трудових відносин інспектори використовували як пояснення самих працівників, так і відео — і фотодокументи їх трудової діяльності.

Юристи розповіли, що перевірка трудових відносин завжди проводиться позапланова, але для початку потрібні вагомі підозри в тому, що на підприємстві використовується нелегальний працю. При цьому причин для перевірки може бути кілька. Найчастіше, це скарга незадоволеного працівника або інформація від «підсадних качок», які нелегально працевлаштовуються, а потім дають всю необхідну інформацію перевіряючим.

Самі інспектори кажуть, що коли йдуть на об’єкт, то вже мають 60-70% інформації, яку треба лише підтвердити і задокументувати. Інспектори нерідко ведуть спостереження за магазином, кафе або перукарні, фіксуючи, хто приходить на роботу, намагаючись точно визначити, де знаходиться офіс конкретного підприємства, хто саме є роботодавцем і т. п.

Крім того, інспектори користуються даними баз ГФС, Пенсійного фонду та інших органів. Хоча, за їх словами, ця система обміну інформацією не завжди працює ефективно. Тим не менш, вони можуть отримати інформацію, наприклад, з ПФ, що в офісі працює 2 людини, а за фактом виявити там півтора десятка співробітників.

Інспектори можуть проводити опитування працівників окремо і без участі керівництва компанії, порівнювати свідчення товаришів по службі, вести відео — та фото-фіксацію. Перевіряючі використовують будь-які докази. У них все-таки стоїть завдання виписати побільше штрафів. Однак це не означає, що всі вони можуть бути стягнуті. Якщо працівник не визнається в нелегальному працевлаштуванні, то найчастіше такі звинувачення спростовуються.

При цьому практика судових розглядів по цій категорії спорів неоднозначна: приблизно в половині випадків рішення приймаються на користь підприємств. Але малому і середньому бізнесу доводиться важче, так як він менш підготовлений до зустрічі з перевіряючими, частіше практикує нелегальне працевлаштування і, відповідно, там більше незадоволених працівників, а штрафи за порушення закону не залежать від розміру бізнесу.

А ключовим елементом доказової бази є свідчення самих співробітників. Все залежить від того, що вони розкажуть. Якщо працівники наполягають на тому, що просто прийшли допомогти, їм навряд чи щось буде. Інша справа, що інспектори заздалегідь готуються до перевірки, спостерігають за об’єктом. Або приходять заздалегідь і ведуть відеозйомку.

Але одних свідчень працівників буває недостатньо і суди (коли справа доходить до оскарження штрафів) приймають рішення на користь підприємств посилаючись на недостатність доказів. У цій справі важлива сукупність доказів.

Відмітні ознаки трудових відносин:
1. регулярність відвідування місця роботи,
2. наявність відпустки,
3. виконання норм та правил внутрішнього розпорядку компанії.

Якщо всі пояснення співробітників збігаються, то ймовірність відбитися від звинувачень велика.

Приміром, був випадок, коли співробітники інтернет-магазину під час візиту інспекторів з праці заявили, що просто зібралися в цьому приміщенні пограти в комп’ютерні ігри. Проте їх швидко вивели на чисту воду, зателефонувавши за контактними номерами телефонів, вказаними на сайті. Спрацьовування мобільних у присутніх стало одним з доказів їх роботи в інтернет-магазині.

Буває, що прямо в цивільно-правовому договорі виписані час роботи (наприклад, з 8.00 до 17.00), наявність відпустки і т. п. тобто, фактично описані трудові відносини. Тоді у перевіряючих з’являються підстави для звинувачень у прихованому працевлаштуванні.
Точно також як докази можуть використовувати табелі (або інші системи) обліку робочого часу.

Нерідко роботодавці використовували ще одну хитрість — оформлення працівника як стажиста або практиканта, без виплати грошей за його працю. Однак, за словами юристів, останнім часом така практика зустрічається все рідше, так як з’явилися роз’яснення і уточнення законодавства в частині такої роботи.

На стажування може прийти тільки студент-бакалавр і стажуватися за фахом у вільний від навчання час, а не підмітати підлогу в торговому залі або стояти за барною стійкою. Мало того, тепер стажування фіксується у трудовій книжці. Оплата за таку працю обов’язкова, якщо студент виконує якусь професійну роботу. Причому максимальний термін стажування обмежений 6 місяцями.

Можлива також стажування безробітних для підвищення їх кваліфікації, але там все ще складніше: оформляється тристоронній договір з центром зайнятості, підприємством і безробітним. Строк такого стажування від 20 до 500 годин, по її закінченні підприємство-замовник кадрів має протягом місяця працевлаштувати такого безробітного.

У всіх інших випадках роботодавець зобов’язаний оформити працівника на роботу відповідно до вимог статті 24 Кзпп України.

За матеріалами: epravda.com.ua

 

Источник

Оставить комментарий