Отрута імперського поцілунку

3

Все, пішли в історію імперії об’єднує одна очевидна, не задокументоване властивість.

Усі імператори, які створювали імперії або приймали їх з рук попередників, ставилися до них як до чогось вічного, що не піддається смерті. І це при тому, що в ті часи вже були філософи, які затверджували загальні закони буття, з яких випливало, що все народжується, розвивається, розквітає, в’яне і гине. Якщо індивідуум ще замислюється про те, що буде після його смерті, то в масштабах імперії це не працює в принципі. Не допомагало навіть те, що ніхто з імператорів не спостерігав вічності подібного освіти або хоча б – процвітаючого весь час осяжній історії. І навпаки, прикладів загибелі імперій було більш ніж достатньо. Тим не менш, створюючи і розвиваючи нову імперію, вона будувалася саме таким чином, що максимальна ефективність займаної території, буде забезпечена саме у складі імперського організму.

Як наслідок, імперія відштовхувалася від своїх економічних інтересів і перетворювала колонії так, щоб вони стали якимись пазлами, чітко стають в загальну картинку імперії. Зрозуміло, що якщо імперія здатна захопити і утримувати колонії, то організація її метрополії набагато вище того, що довелося побачити в колоніях. Це стосується суспільно-політичного устрою, технологій і різних напрямків економіки. По суті, метрополія приносила в колонії всі ті речі, які зробили її потужною і здатною на експансію.

Але це означає, що простір колоній починало перетворюватися не шляхом внутрішньої еволюції, але з волі колонізатора і за його загальним планам. Створювалися нові поселення, прокладались шляхи повідомлень та інша інфраструктура, саме виходячи з інтересів імперії взагалі і метрополії – в першу чергу. При цьому, колонії піддавалися адміністративних реформ, зокрема – поділу на адміністративні одиниці. Зрозуміло, що метрополії було глибоко плювати на те, що адміністративний поділ буде суперечити фактичного ареалу розселення підкорених народів і етнічних груп. Поділ відбувалося за принципом забезпечення найбільш ефективно менеджменту.

Мало того, призначені на місця, керуючі, дуже скоро стали приходити до висновку про те, що населення конкретної колонії, повинно побут максимально роз’єднаним. Воно і зрозуміло, нові знання, принесені колонізатором – двосічна зброя. Місцеві жителі дуже скоро зрозуміють, що їх колоніальне становище обумовлено тільки їх відносної відсталістю і коли привезені технології, інститути влади і системні механізми, стануть зрозумілими, то виникне бажання користуватися ними самостійно, без колонізатора. А це означає, що протистояння і як крайня форма – повстання. Саме з цієї причини, колонізатор зіштовхував лобами різні релігійні та етнічні групи, щоб у разі чого, виступити на стороні одне таборів. У такій ситуації, маніпулюючи груповими інтересами, можна досить ефективно управляти величезними територіями, без використання військової сили. Зокрема, розгортаючи нове, масштабне будівництво, на місце подій привозилися жителі, якщо не антагоністичні місцевим, але не мають спільних інтересів. Ці процеси б і з точки зору імперії – абсолютно виправданими. Чим більш істотними були протиріччя і чим крупніше протиборчі групи населення, тим більш стабільним було становище в конкретній колонії, а в разі чого, групи можна легко нацькувати один на одного і той імпульс насильства, який мав би піти метрополії, йшов на конфлікт.

Але все це працює лише при стабільності в самій імперії, як тільки вона слабшає нижче мінімально допустимого або як це часто буває, терпить поразку у війні, колонії починають вирувати і дуже скоро – починають відділятися від колоній і починається розпад імперії.

Але фокус у тому, що розпад починається з вже сформованим імперією, лініях розлому – за меж територіальних утворень, штучно створеними колоністами.

Після цього починається буріння мас, різанина і війни. У великому масштабі це виглядає на прикладі Пакистану, Індії і Бангладеш, а в меншому – Близький Схід. Всі, хто залишився на уламках Британської імперії, вважають себе обділеними територіально і готові зі зброєю в руках відстоювати своє уявлення про територіальному поділі регіону.

Загалом наслідків, що виникли на падіння імперій – більш, ніж достатньо, і ми можемо спокійно спостерігати. Інша справа, що Остання імперія, яка хоч і в урізаному вигляді, але продовжує коптити повітря, ще не пройшла заключній і неминучою своєї фази – повного руйнування.

Те, що РФ розвалиться – не викликає сумніву. Вона наближається до того порогу, коли відцентрові сили почнуть розвивати цей пережиток історії на шматки. І тут, як і у всіх попередніх імперіях, постане питання конфігурації цих шматків. Як водиться, адміністративно-територіальний поділ РФ, виконано в кращих імперських традиціях і має мало спільного з місцем фактичного проживання тих чи інших етнічних чи конфесійних груп. Це означає, що після формального руйнування РФ, відразу ж почнеться переформатування умовних кордонів і величезна територія колишніх колоній, зануриться в міжусобні війни.

Це повинно було трапитися в 1991 році, але Захід доклав зусиль для того, щоб погасити природні відцентрові сили. Але тепер ніхто цього не робитиме, бо єдина функція, призначена РФ світовим співтовариством – військовий противагу Китаю, Путіним провалена і тепер вже в такому форматі РФ, ніхто не зацікавлений.

Таким чином, росіян можна привітати з тим, що вже дефіциту веселощів і розваг їм боятися нічого.

Facenews

Оставить комментарий