Олександр Вінтер

Олександр Вінтер народився 10 жовтня 1878 року в селищі Старосільці Білостоцького повіту Гродненської губернії, нині це територія Польщі. Його батько працював машиністом на залізниці, і родина переїжджала слідом за ним: дитинство пройшло в Козятині, де хлопець закінчив залізничне училище, потім навчався в Києві та Білостоці.

Інженер без диплома

1898 року Вінтер вступив до Київського політехнічного інституту, але 1900 року за участь у студентських заворушеннях його виключили і чотири місяці тримали під арештом. За рекомендацією професора він поїхав до Баку, де працював на електростанції і брав участь в електрифікації нафтових промислів. До 1905 року Вінтер пройшов шлях від практиканта до начальника Білогородської електростанції.

Лише 1907 року, за сприяння професора Михайла Шателена, його прийняли до Петербурзького політехнічного інституту, який він закінчив 1912 року. Відразу після цього Вінтер керував будівництвом «Електропередачі», першої в Російській імперії районної електростанції на торфі, яку запустили 1914 року.

Будівник електростанцій

1918 року Вінтера призначили керуючим Електробуду, управління зі спорудження районних електростанцій. До створеної ним Центральної електротехнічної ради увійшли провідні енергетики того часу, серед них Гліб Кржижановський, Іван Александров, Генріх Графтіо. Як начальник будівництва Шатурської ГРЕС, передбаченої планом ГОЕЛРО, Вінтер довів справу до пуску: 23 вересня 1925 року станція дала перший струм.

Дніпробуд

7 лютого 1927 року Вінтера призначили головним інженером, а згодом начальником Дніпробуду. Саме під його керівництвом будували ДніпроГЕС, перший агрегат якого запрацював 10 жовтня 1932 року.

Вінтер вважав, що будівництво греблі неможливе без нормальних умов для людей. Він займався допоміжними об'єктами і житлом для робітників, і до Москви посипалися скарги: мовляв, замість греблі начальник будує не те, для чого його призначили. Вінтера підтримав нарком Григорій Орджонікідзе, і роботу вдалося продовжити. Про те, як будівництво станції змінило місто, розповідає матеріал «Будівництво ДніпроГЕСу», а житловий район того часу описано в матеріалі «Соцмісто».

Досвід Дніпробуду Вінтер узагальнив у працях «Досвід Дніпробуду всім будовам Радянського Союзу» та «Дніпро працює на соціалізм».

Після ДніпроГЕСу

1934 року він очолив Головгідроенергобуд і до 1938 року керував спорудженням Рибінської та Углицької ГЕС, готував будівництво Куйбишевської станції. 1938 року він пішов з посади. Під час війни Вінтер організовував будівництво тимчасових електростанцій, у 1943–1949 роках був заступником голови Технічної ради Міністерства електростанцій і консультував проєкти найбільших станцій країни. З 1945 року до смерті працював в Енергетичному інституті Академії наук.

Вінтер помер 9 березня 1958 року і похований на Новодівочому цвинтарі в Москві. Він мав три ордени Леніна та орден Трудового Червоного Прапора.

Пам'ять у Запоріжжі

На честь Олександра Вінтера в Запоріжжі названо бульвар у Дніпровському районі, а біля ДніпроГЕСу встановлено його пам'ятник.