Питання, який зіпсував українців

1














Звичайні люди… загалом, нагадують колишніх… Квартирне питання лише зіпсував їх…

Чому людей неможливо зробити однаково щасливими, давши їм рівні можливості й умови життя? Тому що їм весь час буде чогось не вистачати, адже вони бувають по-справжньому задоволені лише тоді, коли чимось виділяються на тлі інших. Нерозуміння радянськими марксистами-леніністами цієї соціальної аксіоми людської природи і стало основною причиною краху СРСР. Але домоглися українці своїх цілей, стали вони більш щасливими, ніж чверть століття тому?

Гроші: зла не вистачає!

У 1991 році ми були готові викласти цілу зарплату за фірмові джинси або кросівки, а тепер сама думка про таке лякає більшість з нас своїм безглуздим марнотратством. «Adidas», «Lewi’s» і навіть «Dior» вже давно не є дефіцитом, хоча сертифіковані оригінали так само потрібно «шукати» і «діставати», нехай і не «з під поли». Але 90% українців все так само одягнені та взуті в казна-що! Тепер вони воліють «шмотки» середнього і нижнього рівня, нехай навіть дуже гарної якості або колишні у вживанні, за їх дешевизну.

Точно так само 1991 року мало хто з нас економив на їжі – а зараз це змушені робити все ті ж 90% українців, щоб заощадити гроші для інших обов’язкових витрат. І хоча в останній рік існування СРСР гастрономи були майже порожніми, проте в столових меню складалося аж ніяк не з одних макарон з підливою, і коштувало це сущі копійки – в буквальному сенсі слова. Звичайно, після «павловського подорожчання» нажратися на рубль чимось м’ясним і смачненьким було вже важкувато (хіба тільки в заводській їдальні), але на «трояк» — запросто! А які були порції! А коли ми останній раз уминали за обідом цілий гранований стакан сметани, а потім ще запивали все це двома гранчастими ж склянками чаю або кави з молоком! Не порівняти з порціями в нинішніх закусочних, де сметану відмірюють ложечкою з набору дитячої іграшкової посуду, а чай і каву розливають в стограмові чашечки.

Так ми їли в 1991-му:

разом суші і соєвого соусу – котлети з гречкою і повний стакан натуральної сметани

От тільки це не говорить про те, що українці стали більш економними. Аж ніяк! Звичайно, ми стали цінувати гроші дорожче товару, і тепер запасаємося запас не 2-3 парами однакових туфель або п’ятьма кілограмами масла, а сотенними купюрами. Але тільки тому, що заробити зараз гроші набагато складніше, ніж купити дефіцит у 1991 році, а потрібно їх все більше і більше.

Уточнимо: складніше для 90% українців, тому що є ще 10%, які в силу своїх здібностей або зв’язків однакового успішно «діставали» все і тоді, і сьогодні. А знаєте, чому складніше? Тому що в 1991 році без дефіцитних товарів і продуктів життя українця хоч і ставала сірою і прісної, але все ж вона тривала. Подивився ранкові «Вести» по старенькому «Горизонту», поснідав чаєм з булочками, одягнув фуфаечку – і пішов на роботу! А тепер спробуйте прожити без грошей!

О, людина без грошей в сучасній Україні – це абсолютно нещасна істота, приречене на болісну смерть! Причому, він буде вмирати на самоті, викинутий з лікарні назад в холодну квартиру з відключеним електрикою. І знаєте що? Нікому до цього не буде діла! Грошове питання не просто зіпсував українців, він позбавив їх душі і елементарної соціальної солідарності!

Дефіцит був потрібен, в основному, для деякого підйому свого рівня життя та соціального статусу. Адже життєвий мінімум в СРСР був гарантований для всіх, хто здатен хоча б просто ходити на роботу. Сьогодні гроші необхідні для елементарного виживання, а питання соціального статусу з’являється лише тоді, коли зарплату (або інші доходи) починають перевищувати позначку в 500-600 доларів. На думку експертів, саме з такого рівня доходів (для України) питання щоденної боротьби за виживання, нарешті, зникає, і наші співгромадяни можуть собі дозволити почати витрачати гроші на те, щоб виглядати крутіше інших або проштовхнути своїх дітей на наступну сходинку соціальної піраміди. Ті ж, хто намагається робити це на мінімальну зарплату, лише даремно гублять себе і смішать оточуючих.

А на якому рівні гроші псують нас найсильніше? Однозначної відповіді на це питання не існує. Українцям доводилося робити немислимі мерзоти навіть заради сотні гривень – тому що нужда, як кажуть, не тітка. А вже на що вони йшли заради мільйонів і мільярдів! І все ж у 1991 році стримуючих факторів було набагато більше, вони звалилися пізніше, у середині 90-х. Винен у цьому «совок»? Але Ленін не вчив «кидати на бабки» тисячі вкладників або вбивати власну бабусю для того, щоб програти її пенсію в казино. Цього не вчили навіть голлівудські фільми! До всього цього українці дійшли власним «розумом»…

Квартири: закритися від усіх

Всупереч сформованим пізніше легендами, в СРСР було не так і просто стати щасливим володарем власної квартири і тим більше вдома. Житлової тоді вирішувалося питання «двухступенчато». Базовим варіантом було 100% забезпечення дахом над головою всіх без винятку і за саму мінімальну плату. Навіть якщо молодий спеціаліст прибував з розподілу в який-небудь Мухосранск, йому вже до вечора виділяли в гуртожитку кімнату або, щонайменше, ліжко. Замало? Чесно кажучи, це більше, ніж в Америці та США, де роботодавці взагалі не цікавляться житловими проблемами своїх працівників. До речі, у хоспісах та «комунах» (так дешевше) живе сьогодні чимало випускників тамтешніх коледжів, так і решта знімають собі не хороми.

Але радянській людині було цього мало, і він нічого не бажав так пристрасно, як власної квартири – а потім отримання ще більшої квартири. На жаль, ось тут у 50% випадків виникала заковика! Квартири в СРСР роздавав не зовсім держава: їх будували і розподіляли підприємства, відомства, виконкоми. Відповідно, в залежності від того, де вирішувалося питання наділення житлом своїх працівників або членів соціальних списків (інвалідів, ветеранів, багатодітних і т. д.), чекати квартиру доводилося комусь рік-два, а кому-то 15 років. Навіть у 1991 році 23% жителів УРСР не мали власного окремого житла (у Швейцарії – майже 70%). Зараз, звичайно, з цим простіше: у вигляді скорочення населення країни з 52 до 45 мільйонів (включаючи окупований Крим) звільнилося дуже багато житлоплощі.

Натисніть на стрілку що б перейти до наступної сторінки

Оставить комментарий