Помер Володимир Ажіппо

0














Він був із тих рідкісних, зникаючих тюремників, яких якщо не бояться, то побоюються, і до кого при цьому ставляться однаково шанобливо по обидва боки колючого дроту.

Не з чуток був знайомий з поняттями, які панують у в’язниці і зоні. Багаторічна служба в місцях не настільки віддалених не зіпсувала його, не зробила циніком — навпаки, усім випробуванням на зло, в глибині душі примудрився залишитися романтиком, про що мало хто здогадувався.

…Життєвий і тюремний досвід вихлюпував на сторінки газет — до нього можна було звернутися за коментарем і не сумніватися в тому, що він буде різким, гострим, що запам’ятовується. Написав знакову книгу — «Не зарікайся». Якби моя воля-роздав би кожному, хто прийде у владу — не завадила б, але допомогла.

…З ним було надзвичайно цікаво. Багато знав. Багато пам’ятав. Був ходячою тюремній енциклопедією. Правда, найменування Держпенітенціарної служби критикував. Як і тих, хто її в останні роки очолював. І свої тексти просив підписувати по-старому — «Ветеран виправної системи».

…Його залучали як експерта, консультанта автори ряду телевізійних проектів. У травні поділився творчими планами — відома продюсерська компанія запросила на зйомки в Англію. Спілкувався там з неабиякими людьми. Домовилися щодо повернення зустрітися. Але минав час, а він не з’являвся.

…Написав йому: “Куди Ви подівалися… Ніби ж давно повинні були повернутися, а ніяких весточек не приходило ні звідти, ні звідти. Все в порядку, сподіваюся?»

…Прийшло три рядки: “Володі більше немає. Помер 23 червня… В Лондоні… Серце. 1 серпня — 40 днів».

…Царство небесне тобі, Андрійович. Хто знав, — згадайте, будь ласка, Володимира Ажіппо.

Источник

Натисніть на стрілку що б перейти до наступної сторінки

Оставить комментарий