Порушення Верховного конкурсу

5














Напередодні розгляду Вищою радою правосуддя кандидатур переможців конкурсу до Верховного Суду, Резонанс вирішив узагальнити всі порушення, виявлені під час його проведення.

Перше, що звертає увагу це те, що погодження кількості суддів касаційних судів у складі новоутвореного Верховного Суду та створення  таким чином вакансій для 120 суддів цього Суду було здійснено 27 жовтня 2016 року Вищою радою юстиції. Хоча формально згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ( ч.6 статті 19) кількість суддів у суді визначає Державна судова адміністрація України за погодженням саме з Вищою радою правосуддя.

Що ж до строків створення Верховного Суду, то згідно «Прикінцевих та Перехідних положень» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Верховний Суд мав бути утвореним протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом, а саме 30.03.2017 року, чого власне не відбулося.

Конкурсна процедура передбачала допуск учасників до першого етапу конкурсу, однак щодо окремих кандидатів вказане було здійснено з порушеннями. Резонансом вже було виявлено два випадки, коли кандидати не маючи відповідного стажу, в порушення закону були допущені до участі в конкурсі, один із яких став переможцем. Мова йде про Леоніда Ємця та Івана Міщенко.

В подальшому, за результатами тестування та практичного завдання, ВККС встановила сумнівний з точки зору закону третій підсумково мінімальний допустимий бал, який дозволив 43 кандидатам, фактично з низьким рівнем професійної компетентності пройти далі, серед яких сьогодні є і переможці. Детально про вказане писав суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Роман Брегей, який подав адміністративний позов та відповідну скаргу до Вищої ради правосуддя щодо цієї ситуації.

Що ж до діяльності Громадської ради доброчесності, то вочевидь її склад не відповідав вимогам закону в частині політичної нейтральності та доброчесності її членів. Відсутніми були й єдині підходи щодо визнання тих чи інших кандидатів не доброчесними. За однакових обставин, щодо одних кандидатів могла надаватися інформація, щодо інших – негативний висновок. Нерідко Громадська рада доброчесності займалася інформаційною маніпуляцією й тиском на ВККС, коли на думку ГРД, Комісія чинила їй не до вподоби.

Непрозорим та таким, що не відповідає принципу юридичної визначеності залишився підхід щодо виставляння ВККС балів за результатами тестів на загальні здібності та морально-етичні якості, за результатами яких кандидати з низькими професійними якостями раптово опинились у списку переможців.

Натисніть на стрілку що б перейти до наступної сторінки

Оставить комментарий