Про що говорять жителі фронтовий Мар’їнки

0

Подивися, вони мені кухню спалили. Добре, що сам живий лишився, — розповідає Яків Лукич, житель Мар’їнки, який живе на самій передовій, в 250 метрах від позицій сепаратистів.

— У минулому році згорів сарай. Потрапили в мій двір з міномета. Коли наші солдати гасили полум’я, сепаратисти обстрілювали з автоматів. Одна куля потрапила в мою корову, яку ми виводили з хліва. В цьому році вже тричі снаряди з гранатомета потрапляли у мій двір. Один з них попав у дах кухні. Той загорівся. Спасибі українським солдатам, що допомогли локалізувати полум’я.

77-річний дідусь живе в обстрелянном сепаратистами будинку разом з дочкою-інвалідом. Переїжджати йому нікуди. Мар’їнська адміністрація майже не піклується про мешканців приватних будинків. Та й фізично він не може пересуватися на чужій території. Кілька років тому Яків Лукич втратив зір. Тепер бачить лише силуети. На своєму дворі знає кожен сантиметр землі, кожен камінчик, тому може пересуватися більш-менш. Вийшовши на вулицю, він втрачається.

— Я десятиліття відпрацював на шахті «Трудовська», яка зараз захоплена бандитами і звідки вони обстрілюють нас. Потім тримав пасіку і не думав, що прийде час, коли моя земля буде під окупантом. А я немічний буду сидіти в погребі під час обстрілів. І думати, чи жива моя дочка, яка не встигла втекти зі мною. І лежить зараз в будинку.

Ще одна мешканка Мар’їнки, Ганна, живе вулицею вище. Однак часто приходить до старого, гнівно звинувачує українську владу і спецслужби в бездіяльності.

— Я сама за Україну. Це моя країна. Але нинішня влада — це самі справжні сепаратисти. Одні стріляють у нас з Донецька. А інші душать цінами і никчемностью з Києва. Скажіть мені, чому не можна було старого переселити в якесь інше місце? Він живе в самому пеклі, на лінії вогню. Все, що обходить наших хлопців, потрапляє в двір Лукичу. Чому для тих людей, які голосували за референдум, знайшлося місце в сусідньому Курахове? Вони ще й гроші отримують від нашої влади. А скільки сепаратистів приїжджають з Донецька в Курахове, щоб отримати соціальні виплати. Вони відкрито глузують над Києвом. Кажуть, що там лохи правлять. Де наші СБУ та поліція? Сидять за десять кілометрів від передової, жирують і отримують УБС. А працювати ніхто не хоче. Одні зрадники.

Нелегко живеться і бабці Антоніні. Вона вже зовсім немічна. Ледве ходить. Міни потрапили в будинок її сина. Приміщення останнього ремонту не підлягає. Під час обстрілу його контузило. Живуть на одну бабусину пенсію.

112.ua

— Я переїхала сюди у вісімдесятих роках з Київщини. Повністю підтримую Україну. Але вона не хоче знати про мене. У 2014 році була поранена під час обстрілів. Не отримала ніякої компенсації. Будинок майже весь розбитий. Під час останнього обстрілу ледве встигла у підвал втекти. Соціальні служби до нас не приходять. Місцева влада каже, що будинки приватного сектору не підлягають відновленню за її рахунок. Тільки комунальні. У мене вже серце болить. Скільки я повинна так терпіти?

Михайло Ухман

Источник

Оставить комментарий