Реванш чи катастрофа? Чому 2019 рік може стати проривом України на Донбасі

4

Після традиційно непідтвердженою офіційно новини про те, що ВСУ звільнили селище Чигари в Донецькій області (нині Південне) знову з’явився привід поговорити про стратегію України щодо звільнення окупованих територій.

І якщо взимку 2016 року дії ВСУ в районі Светлодарской дуги називали «повзучим настанням», то зараз в моді інше визначення — «активна оборона». Втім, різниця не така вже велика.

Чому 2019 рік може стати проривом України на Донбасі — в матеріалі OBOZREVATEL.UA.

Складається враження, що сили ООС повільно рухаються в «сірій зоні», вибираючи більш зручні з точки зору оборони і атаки позиції. І хоча на всі питання в Генштабі дають приблизно таку відповідь: «немає Ніякого наступу. А чутки ми не коментуємо», але інформація про просування ВСУ все одно надходить — про це пишуть окремі волонтери, кажуть журналісти і неформально зізнаються самі учасники операції (хоча часто і просять не вказувати їхніх імен при цьому).

Ряд експертів і волонтерів вважає такий підхід єдино правильним у даній ситуації, інша ж частина звинувачує владу в показуху і бажання завоювати симпатії електорату перед виборами. Однак більшість ветеранів на передовій, здається, ради вже просто факту руху вперед — і неважливо, скільки кілометрів вглиб їм вдалося просунутися. Не сидиш на місці і то добре.

Терикон «Гагаріна» у селища Чигари

Яким буде наступний крок?

За останні кілька місяців вдалося звільнити Травневое, Гладосово, Верхнеторецкое, Новоалександровку і Катеринівку в Донецькій і Луганській областях. Якщо вірити журналістам і волонтерам, то тепер до них додався ще й селище Чигири, який знаходиться зовсім поруч з окупованої Горлівкою.

 

Всі ці перемоги безумовно приємні, проте залишають післясмак якоїсь недомовленості і мелковатости. З кожним днем міцніє враження, що пролунали в плечах сили ООС вже здатні на більше — звільнення більш великого населеного пункту, який становить для бойовиків велику цінність.

Зрозуміло, що мова не йде про Донецьку чи Луганську, оскільки така операція загрожує новою масштабною атакою Росії. Однак є й інша мета, яка могла б бути по плечу ВСУ.

Такою метою може стати Горлівка, яка знаходиться під контролем терористів з 14 квітня 2014 року. До речі, нещодавно планами щодо звільнення цього населеного пункту ділився і міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. Слова міністра — свідчення того, що на самих верхах теж розуміють необхідність великої успішної операції.

Чому не зараз?

Ситуація з цим населеним пунктом завжди була непростою. Основна проблема полягає у розташованому тут хімічному заводі «Стирол». Одне попадання снаряда туди — і на Донбасі може статися екологічна катастрофа. Цей фактор підвищує і без того високі ризики, які обов’язково будуть враховувати при плануванні операції.

 

Так що операція по звільненню Горлівки буде принципово відрізнятися від тих, що проводить Україна в останні місяці. За мірками Донбасу це досить велике місто, який доведеться звільняти вулиця за вулицею зі всіма витікаючими звідси неприємними наслідками: бої в обмеженому просторі, безліч вогневих позицій, а до того ж укріплення, які терористи звели на підходах до міста за час окупації.

Все це величезний ризик, який може обернутися кривавою лазнею. Однак є один аргумент, який може переважити всі ризики.

 

Чому зараз?

2019 рік — стане своєрідним Рубіконом, який визначить подальший вектор розвитку України. Не секрет, що чинна влада знаходиться не в самому простому положенні. До президентських виборів залишився рік до парламентських на кілька місяців більше. Однак соцопитування підтверджують, що Порошенко і всім тим, хто зараз при владі, доведеться дуже сильно постаратися, щоб залишитися на своїх місцях.

Для того, щоб швидко змінити настрої людей, потрібна велика і зрозуміла кожному перемога. Щось типу безвізового режиму, хоча ефект від цього успіху вже встиг зійти нанівець. Тому потрібні нові тріумфи.

Чи Україна може добитися чогось подібного на міжнародній арені найближчим часом? Навряд чи. Про вступ у НАТО і Євросоюз нам можна поки що тільки мріяти. А всі інші перемоги, включаючи успіхи в міжнародних судових баталіях з Росією, це все ж не те.

Так що успіхи на фронті (і обов’язково з мінімумом втрат з нашого боку) це саме те, що потрібно. Тому, якщо влада побачить, що іншого способу змінити ситуацію ні, вона може ризикнути. І тоді нас чекає великий успіх і довгоочікуваний прорив, або кривава катастрофа.

Зараз же активний захист ВСУ нагадує репетицію перед генеральним виставою. Противника перевіряють на міцність то тут, то там. А чи зважаться нагорі підняти завісу — дізнаємося вже скоро.

«>

Источник

Оставить комментарий