Що чекає на Яценюка і «Народний Фронт» найближчим часом

2














Проблема спадкоємності влади турбує Банкову на порядок більше, ніж стан економіки або «велика угода» між Вашингтоном і Москвою. Однак якщо в команді Петра Порошенка на 2019 рік дивляться з тривогою і побоюванням, то у його ситуативних колег з «Народного фронту» будь-яке переформатування влади викликає справжній тваринний жах.

Електоральні банкрути

«Народний фронт» у сучасній українській історії явище унікальне. Партія, що набрала в 2014 році найбільше голосів за партійними списками, за два роки зуміла девальвувати підтримку виборців практично до нуля. Всі найгучніші скандали і подразнюючу поведінка пов’язана також з «фронтовиками». І, тим не менш, партія-банкрут залишається другим центром влади в країні, істотно контролюючи роботу кабінету міністрів і парламенту, а також маючи свою «акцію» в силових відомствах.

Те, що «фронтовики» непропорційно своєї електоральної підтримки «їдять» — це видима сторона проблеми. Так, це дратує Банкову, яку не влаштовують квітневі домовленості зразка 2016 року. Це ж дратує і опозицію, зокрема Юлію Тимошенко, яка залишаючись лідером електоральних симпатій, повністю сидить поза потоків.

Однак, існує ще друга (темна сторона медалі, яка «фронтовиків» турбує навіть більше, ніж неминуча втрата владної годівниці. Це токсичність партії, на яку після виборів 2019 року будуть вішати практично все – від здачі Криму до мелкоуголовних розбирань, на зразок стрілянини по людях Пашинського. І при цьому мова не йде про можливості «ватного» реваншу, який у нинішній електоральної конфігурації практично неможливий. Але спадщина «Народного фронту» настільки багато, що практично будь-яка інша влада гарантує всім найбільш яскравим «фронтовикам» рясне кримінальне переслідування.

Що особливо характерно, публічне покарання «фронтовиків» практично неминуче навіть у тому випадку, якщо Петро Порошенко якимось складними шляхами зможе переобратися в 2019 році на другий термін. БПП та НФ – це союзники по нещастю, яких об’єднує виключно боязнь невідомого майбутнього. Однак БПП примудряється барражировать на середнього гідності рівні електоральної підтримки. Як для партії влади ця підтримка на рівні 10% не настільки висока, однак у Порошенка все ще залишається можливість мирним шляхом перерозподілити владу за принципом пайової участі після 2019 року. У цьому випадку порошенковские зможуть уникнути жорсткої публічної прочуханки. А ось «фронтовикам» безболісного спуску пара очікувати не варто.

Кого будуть бити?

У «фронтовиків» велика кількість яскравих колоритних персонажів настільки велике, що знайти серед них людини не замішаного в скандалах досить складно. Однак максимальну увагу в будь-якому випадку буде прикута до «великої купці» — Арсенію Яценюку, Арсену Авакову, Андрію Парубію та Олександру Турчинову. Для кожного з них втрата влади максимально утруднить безпроблемне проживання в Україні. Хоча перспективи у всіх різні.

Порівняно безпроблемне майбутнє з цієї четвірки бачиться у Арсенія Яценюка. Якщо не будуть під нього спеціально копати з якихось сумнівних схем, за тим же проектом «Стіна», то у Яценюка простежується дуже хороша «міжнародно-кредитна історія». Він вхожий в американську політтусовці, що безумовно може гарантувати йому деяку недоторканність.

Варто також врахувати, що пташенята Яценюка» дуже щільно прописалися у владних кабінетах, що в майбутньому може гарантувати збереження за екс-прем’єром статусу великий кулуарної фігури. Андрій Пишний тримає «Ощадбанк», Ігор Петренко контролює Мін’юст, Андрій Іванчук залишається головним парламентським рішалою між НФ і БПП, Олена Ледовських – тіньовий бухгалтер Яценюка, а друг дитинства Максим Бурбак очолює парламентську фракцію «Народного фронту». Після 2019 року, ці люди не будуть на перших ролях у великій політиці, але вони вже зараз обросли фінансово-владної подушкою безпеки, і при гарантії від США своєму шефові, цілком можливо зуміють залишитися жити в Україні. В крайньому випадку, їх чекає почесна еміграція в район Середземномор’я. Той же Максим Бурбак, декларує скромну депутатську зарплату, має звичку літати додому в Чернівці на вертольоті. Так що безбідна міграція цієї компанії по кишені.

Трохи складніша ситуація з Андрієм Парубієм. Міжнародна легалізація його також досить висока – він спікер парламенту. В українській політиці позиціонується як запеклий націоналіст, що для значної частини суспільства є швидше перевагою. Однак у Парубія є свій скелет у шафі – це розстріл людей на Інститутській. Влади за три з половиною роки ця справа так і не розслідували, що генерує досить певні припущення щодо цього злочину. Навряд чи українське суспільство, так само як і західні інституції, готові «пробачити і забути», якщо з’ясується, що масове вбивство людей було скоєно не людьми Януковича, а кимось іншим.

Втім, якщо Він не причетний до цієї історії чи буде закулісна домовленість вивести його з-під удару (як наприклад Кучму у справі Гонгадзе), то у чинного спікера зберігаються цілком пристойні перспективи зайняти продавану нішу політика-націоналіста. Враховуючи, впізнаваність Парубія, це йому практично гарантує можливість «сісти на хвіст» будь-якого націоналістичного проекту. Але знову ж таки, всі ці райдужні перспективи Парубія очікують тільки в разі виведення його з-під удару «майданного справи».

Куди серйозніша ситуація у голови РНБО Олександра Турчинова.Саме він зосередив (юридично – так точно) виконавчу (в. о. президента) і законодавчу (спікер ВР) влада в країні в той період, коли був втрачений Крим і почалася війна на Донбасі. Якщо Яценюк асоціюється з економічним крахом України, то до Турчинову дуже багато питань геополітичного характеру. Наприклад, як так сталося, що Крим був зданий без збройного опору?

Певні шанси на продовження політичної кар’єри Турчинову може гарантувати переобрання Порошенко президентом. І хоча «пастор» не з обойми президента, він демонструє підкреслену лояльність Банкової, що особливо цінується Петром Олексійовичем. А от у Юлії Тимошенко, має набагато кращі шанси стати наступним президентом України, Олександру Турчинову свій набір претензій і питань. У будь-якому випадку, майбутнє Турчинова в Україні після 2019 року залежить від маси супутніх факторів. Але безхмарним воно точно не малюється.

Вогонь беру на себе

І зовсім кепська картина вимальовується у глави МВС Арсена Авакова.Взагалі, стиль роботи Авакова – пафос і диктат – ідеально підходить для будь латиноамериканської країни минулого століття. Не будь в Україні інтернету і громадянського суспільства генеруючого горезвісне громадську думку, Арсен Борисович давно б уже приймав усі рішення в країні зі свого кабінету. Саме Аваков приймає практично всі важливі рішення в НФ (Яценюк, швидше, його молодший партнер), і саме Аваков нарівні з Тимошенко ті дві людини, яких по-справжньому побоюється президент.

Але якщо Тимошенко – це загроза майбутнього, то Аваков непідконтрольний зараз. Це відмінно показала корупційна історія із заступником глави МВС Вадимом Трояном, якого Він не здав. Показово, що і команда у Авакова зухвало скандальна, яка набрала за неповних чотири роки свій кейс для майбутніх розслідувань – Антон Геращенко, Зорян Шкіряк, Ілля Ківа і той же Вадим Троян. Аваков контролює більшу частину добробатов, до яких у правоохоронних органів після 2019 року буде маса питань.

Взагалі, уявити Арсена Борисовича в Україні після 2019 року можна тільки при двох сценаріях. Перший – Аваков сам стане президентом країни, але це вже зовсім футуристична гіпотеза. І другий сценарій – виборів взагалі не буде, а в країні буде оголошено безстрокове воєнний стан. Але тут вже закладені ризики для всієї Системи, включаючи Петра Порошенка, а тому легше здати одну одиницю – нехай і ключову, ніж погоріти всім скопом.

Реальне ж майбутнє Арсена Авакова бачиться так. Особняк в старій-добрій Італії, сімейний сирний бізнес, що дозволяє легалізувати капітали, ну і статус політичного біженця. В Україні ж, щоб відчувати себе в безпеці після 2019 року, Авакову буде легше створити якусь свою «народну республіку», ніж домовитися. Аж надто великий список претензій до чинного глави МВС, які полюбовно практично неможливо вирішити.

Источник

Натисніть на стрілку що б перейти до наступної сторінки

Оставить комментарий