Що дає Україні перемога в Міжнародному арбітражі?

8

Осмислюючи рішення від 2 травня Міжнародного інвестиційного арбітражу на користь українських позивачів, треба визначитися з тим, який аспект для України важливіше: грошовий або моральний?

Якщо грошовий, то слід визнати: Росія нам не заплатить. Якщо ж ‒ моральний, то подібний прецедент важливий. Хоча ще важливіше, чи буде цей випадок конвертований у відповідну реакцію з боку міжнародного співтовариства чи ні.

Осмислюючи рішення, прийняте 2 травня Міжнародним інвестиційним арбітражем на користь українських позивачів, треба визначитися з тим, який аспект для України важливіше: грошовий або моральний? Якщо грошовий, то слід визнати: Росія нам не заплатить. (Про те, звідки така впевненість ‒ трохи пізніше). Якщо ж ‒ моральний, то можна погодитися з заступником міністра МЗС України Оленою Зеркаль в тому, що подібний прецедент важливий.

Хоча ще важливіше, чи буде цей випадок конвертований у відповідну реакцію з боку міжнародного співтовариства чи ні.

Господарський спір з політичним підтекстом?

Міжнародний постійний третейський суд у Гаазі оголосив перше рішення щодо спору з Росією з-за анексії Криму і експропріації майна українських компаній. Це ‒ успіх для 18 українських компаній і одного фізичної особи ‒ колишнього голови правління «Приватбанку» Олександр Дубілета. Позивачі скаржилися на те, що Москва заважала їх інвестиційної діяльності, а суд прийняв рішення, що Росія несе відповідальність за заподіяну шкоду повинна відшкодувати (ціна питання, як відомо, ‒ 159 мільйонів доларів). На цьому етапі все зрозуміло.

Зрозуміло і те, що Росія не визнає право Гааги судити себе. Хоча деякі оглядачі вважають, що підписання Москвою в 1998 році Угоди про заохочення і взаємний захист інвестицій з Україною означає її автоматичну згоду на розгляд господарських спорів в третейському суді, в Росії такий підхід заперечують. А це означає, що добровільно компенсацію Росія нам не виплатить. Тим більше, що, як зазначають зараз російські ЗМІ, «мудрі арбітри з Гааги пропонують Росії за невелику суму визнати, що в Криму не було жодного народного референдуму, а була анексія».

Власне, безпосередньо це рішення інвестиційного арбітражу не випливає, хоча визнання судом відповідальності Росії за все, що відбувається на півострові, передбачає його окупацію. Але про «анексію» в контексті Міжнародного арбітражу згадали саме російські ЗМІ ‒ відповідно з російської ж прислів’ям «на злодієві шапка горить». Зараз цікаво спостерігати, а точніше читати, про їхню стурбованість тим, що тепер аналогічне рішення суду може бути винесено і за позовом «Нафтогазу», «Укрнафти», «Приватбанку», «Ощадбанку», а також цілого ряду інших компаній ‒ Stabil, Rubenor, Rustel, Novel-Estate, Everest Estate, «Кіровоград-Нафта», «Крим-Петрол», Pirsan, Trade-Trust, Elefteria, VKF Satek, Stemv Group» і т. д., чиї позови чекають в Гаазі рішення з 2016 року.

На те, що «коло компаній, які готують аналогічні позови, стає все більшим», підкреслила Олена Зеркаль. «Закликаю всі компанії, які втратили майно в Криму, активно боротися за компенсацію втрат», ‒ додала чиновниця. І це гарна думка, тільки під увагу слід прийняти і те, що Росія поки нічого нікому не компенсувала. І компенсувати, власне, не збирається.

Прецедент ЮКОСа

Аналогія з гучною справою російського ЮКОСа в даному контексті напрошується сама собою. Але зазначимо, що в цій історії був один неприємний момент: в 2014 році Міжнародний арбітраж зобов’язав Росію виплатити рекордні 50 мільярдів доларів колишнім акціонерам ЮКОСа, однак Росії вдалося переконати Окружний суд Гааги, що у третейського суду не було юрисдикції для розгляду спору. Отже, попереднє рішення було визнано правомірним, тому в підсумку ті, хто подав в суд на Росію, повинні були ще й відшкодувати їй судові витрати.

Судячи з усього, Москва сподівається на такий же результат і в новій справі, і у всіх інших кримських справах, яких тепер побільшає. Тим більше, що, як вже зазначалося вище, в Кремлі чітко усвідомлюють, що питання стоїть значно ширше можливих фінансових втрат ‒ мова про легітимність «возз’єднання Криму з Росією.

Які ж наслідки чекають Росію? Якщо їй вдасться довести (як і в справі ЮКОСа), що третейський арбітраж у Гаазі не має права виносити такі рішення, то рішення щодо виплати компенсацій будуть скасовано. В іншому ж випадку ситуація затягнеться на довгі роки. За відмовою Москви платити можуть послідувати арешти російської держвласності або акцій держкомпаній на території України чи Європи, як це вже відбувалося на прикладі виконання рішення по справі ЮКОСа.

Тут слід нагадати, що першими в 2015 році до виконання рішення третейського арбітражу у Європі приступили Австрія, Франція і Бельгія ‒ ці країни почали заарештовувати російські держактиви за позовами ЮКОСа. Так, під удар потрапили банківські рахунки у французькій «дочці» російського » ВТБ » та інші активи. Тоді ж російські влади попереджали, що арешти майна можуть початися і в інших країнах ‒ Німеччині, Великобританії, Нідерландах і США. Але, на жаль, процес накладання арештів був зупинений через оскарження Росією рішення арбітражу в окружному суді, про що говорилося вище.

Між тим у Росії налічуються сотні об’єктів нерухомості за кордоном, які перейшли Росії у спадок від Радянського Союзу (Рахункова палата Росії оцінила 2001 об’єкт МЗС Росії в 124 країнах у 2,5 мільярда доларів). Плюс у Росії є частки капіталу, в тому числі і європейських компаніях. Наступ розплати за всі скоєні злочину для Росії цілком можливо, хоча до цих пір історії подібних арештів закінчувалися для Росії поверненням активів. А значить ‒ якщо говорити про реальні наслідки рішення, прийнятого по Криму ‒ тепер багато залежить від української влади і українського МЗС: їм потрібно проявити максимум майстерності й наполегливості, «популяризуючи» у світі судове рішення від 2 травня.

Це важливо зробити, враховуючи і те, що у Гаазі чекають вердикту й інші позови української сторони. В тому числі і ті, які ніяк не пов’язані з майновими питаннями. Так, в минулому році міжнародний суд ООН у Гаазі почав розгляд справи за позовом України про причетність Москви до фінансування тероризму на Донбасі та порушення прав людини в аннексированном Криму.

Як не дивно, але Росія бере в цьому участь суді, і, отже, повинна була дотримуватися вимоги про заборону (до остаточного судового рішення) порушувати права кримських татар на півострові, зокрема, утримуватися від обмежень на представництво їх інтересів у власних органах, включаючи Меджліс. Між тим ці зобов’язання не виконуються, і саме тому українська сторона звертається до суду з проханням надати тлумачення свого ж наказу про застосування тимчасових заходів, виданого 19 квітня 2017 року. Чим завершиться ця справа, поки невідомо, однак підстави для оптимізму, погодьтеся, після 2 травня, істотно зросли.

Довідка: 9 травня представництво президента України в АРК повідомило, що українські компанії «виграли арбітраж» у Гаазі проти Росії через майна в аннексированном Криму. При цьому деталі цього рішення відсутні в прес-релізі суду.

10 травня в Кремлі заявили, що «Москва не є стороною процесу в Гаазі про виплату компенсацій українським компаніям у зв’язку з втратою активів у Криму».

У МЗС України повідомили, що якщо Росія відмовляється добровільно виконувати рішення суду в Гаазі, позивачі можуть звертатися в судові органи інших країн, де є російське майно, яке можна стягнути в якості компенсації.

У березні 2014 року в аннексированном Росією Криму «націоналізували» близько 480 підприємств і організацій. Україна подала позови в міжнародні суди, де вимагає в якості компенсацій не тільки гроші, але і російське закордонне майно.

Михайло Поживанов, голова Фонду муніципальних реформ «Магдебурзьке право», народний депутат України чотирьох скликань; опубліковано на сайті Радіо Свобода

«>

Источник

Оставить комментарий