«Шо то я не можу розібратися, в якому випадку я – героїчний герой, а в якому – страшний злочинець» — боєць АТО Мартін Брест

6

Застрелити сепаратистською.

Я ось простий чувак, і мені ніхера не зрозуміло. Значить якщо я сиджу, наприклад, Ширше, і бачу сепаратистською то його мені валити не тільки мона, але і нуна. Ще й спробуй промазати, командир не оцінить. А якщо я отьеду на десяток кілометрів на захід і там побачу точно такого ж сепаратистською то відразу вже не можна. Шо то в мене не зростається.
Чи справа у зовнішньому вигляді? В Ширше він – у горі і у вікні, а в Маріці – в джинсах і в наметі оппоблока. Та ні, це ж просто шмотка і місце, людина-той же.

Чи справа в тому, озброєний він чи ні? Тю. Коли ми фигачили з спг/дшкм/пткр/агс з опорників – звідки ми знали, озброєні там сепары, або їх автомати не в руках, а на ліжку лежать? А коли вони нас закидали мінами і 122мм – не пофігу їм було, є у мене, який пішов у лазню постираться, з собою пээм, або я його в кунг на цвяшку залишив? Та пофігу, насправді, є при собі зброя, чи нема. Лінія фронту то нікуди не поділася, і тисячі убитих з обох сторін — теж. Ворог намагається мене вбити також, як і я його.


Так в чому причина? Шо то я не можу розібратися, в якому випадку я – героїчний герой, а в якому – страшний злочинець.
Дивні люди. Навчили сто тисяч чоловік з ОР1 вбивати і думають, що все стане «як раніше». Шо то мені здається – не стане.

Мартін Брест

Источник

Оставить комментарий