«Скажений «Богдан»: на викраденій маршрутці молодь зрозуміла Черкащиною і чавила могили

0














Передранкове «ралі» на викраденому автобусі завершилося понівеченими могилами. Поки водій маршрутки переодягав вдома футболку, його автобус, залишений біля багатоповерхівки, рушив у нічну екскурсію до Чигирина… Викрадача шукають досі.

Ця дика історія сталася в Черкасах і шокувала громадськість безпробудним цинізмом її молодих учасників. Новина відразу облетіла низку місцевих і центральних ЗМІ. Молодий вік викрадачів і ті, що викрадення автобуси середньої місткості марки «Богдан» стався у випускну ніч, дало підстави журналістам вважати, що викрадачі – випускники однієї із Черкаських шкіл.

Однак, як встановив автор розслідування, вчорашніх старшокласників серед них не було.

…Шестеро молодих людей, серед яких була й дівчина, у передранкових сутінках ганяли вулицями Черкас на викраденому автобусі. В один момент шалений автобус виїхав із Черкас і взявши курс на першу столицю козацької держави часів гетьмана Богдана Хмельницького-місто Чигирин (райцентр приблизно в 60 км на південний-схід від Черкас).

З чого б це раптом кілька двадцятирічних юнаків і дівчина, у ніч після випускного балу пішли на таку, ну дуже вже з сумнівну й однозначно небезпечну для життя розвагу? Зі свою версію подій журналіста ознайомив Григорій Дзюба, директор ПП «Інтертранс-Партнер», на балансі якого й значитися автобус. Він переказав і ті, що на власні очі бачили працівники його фірми, а також водії інших перевізників.

На переконання Григорія Дзюби, група молодих людей, які влаштували ралі на викраденому автобусі, явно перебувала у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння.

— Коли їх затримували ми звернули увагу, що в них очі блищали як у п’ятому дерев’яних, але жодного запаху спиртного ми не відчули, — запевнив Григорій Дзюба.

«А чого це твій автобус їздить без тебе?!..»

У житті водія автобуса, що працює 115-му маршрути (Червона Слобода-Оршанець) «випускна» неділя, 27 червня, була звичайним робочим днем. Рано вранці він прибув на базу підприємства, що обслуговує чотири маршрути і, зокрема 115-й.

Близько п’ятдесят п’ятої ранку його оглянув лікар, після чого водій разом із механіком перевірили технічний стан автобуса (зелений «Богдан» держномер СА 08 87 АА), щоб переконатись у справності машини. При огляді днища машини водій випадково забруднив білу футболку в мастила і попросивши дозволу з’єднання їздити додому переодягнутись. Оскільки за графіком руху виїзд першого рейсу із Червоної Слободи мав бути о 6.20 ранку, і до нього залишалось більше години, водію дозволили поїхати додому цим же автобусом. Так автобус і опинився біля багатоповерхівки. Поки чоловік перевдягався раптом «оживши» мобільний телефон.

— Привіт. Тобі що, сьогодні замінили? Щойно бачив, як твій автобус промчав повз асфальтний завод. Дивлюсь, у тебе нова кондукторка – дівчина у червоній кофті, а за кермом не ти, а новий водій у такій же футболці як у тебе …, — пролунав у слухавці голос товариша по роботі.

Заледве вірш голос у слухавці як водій вже був біля вікна і не міг повірити власним очам — автобус щез.

— Щойно водій побачив, що машини немає, він негайно зателефонував моєму заступнику, а тієї вже заявив про це мені. І майже водночас ми зателефонували на центральний пульт поліції і повідомили про викрадення. Міська поліція відреагувала миттєво. За сигналом тривоги підняли багато поліцейських. Але ми теж послали на пошуки транспортного засобу кілька груп. Кожна група рушила окремим маршрутом, — продовжив розповідь директор фірми-перевізника.

«Богданом» за могилах

Втім, автобус-втікач наче розчинився. Виручила водійська солідарність — бо в Черкасах один одного знають ледь не всі водії маршруток.

— А чого це ваш автобус з Лесьок їздить, і рвонув у бік Чигирина?!, — вивів на слід викраденого «Богдана» телефонний дзвінок водія з Лесьок, який працює в іншого перевізника.

— Поки доїхав до Лесьок, по телефону сказали, що наш «Богдан» влетів у кладовище у Трушівцях, і горить, бо його підпалили. Це побачив сторож господарства, яке поряд із кладовищем, і одразу заявив у поліцію. Нам дуже пощастило, що в той момент, повз місце пригоди проїздив дальнобійник. Він смілива людина. Не побоявся, що біля автобуса ціла ватага, а схопив вогнегасника і заходився гасити пожежу. Якби не це, автобуса б не було…, — ділився спогадами Григорій Дзюба.

— А як злодіям вдалось угнати автобус? Водій забув ключ у замку запалення?

— Ні, не забув. Ті, хто зуміли залізти в автобус, знайшли під килимком на місці водія ключ від бака. Звичайно ж, він до замку запалення не підійшов, але злодії запхнули ключ у замок і провернули його так, що скрутили замок і замкнули контакти. Очевидно знали, як можна запустити двигун, і як взагалі управляти такою машиною.

— Якщо вони вміли керувати автобусом, то як же сталося, що вони заїхали на кладовище?

— Мабуть, під час руху вони продовжували «гуляти» і «дуркувати», і, ймовірно, незчулись, як вирвали ключ із замку, і кермо миттю заблоковало. Повернути його вони не змогли, а швидкість, напевне, була не малою, тож вони й загальмувати не змогли — вилетіли на могили. Машина знесла кілька прольотів паркану, сім могильних пам » ятників і, зачепившись, зависла на великому хресті. Ті могили врятували життя злодіям. Бо, якби багатотонна машина влетіла у велике дерево, що прямо в напрямку руху автобуса, трагедії б не минули. Вийшло, що мертві врятували живих. Не хочу говорити про мораль тих, хто був у автобусі. Скажу за себе, щойно дізнався, що зруйновано могили, я одразу для себе вирішив, що власним коштом відновлю пам’ять пам’ятники. Вже домовився про їх придбання, а для облаштування могил та наведення ладу на кладовищі колективом вирішили зробити толоку. Не можна ображати людей, і з особливо літніх, і особливо тих, за кого немає кому заступитися. Прикро було, коли мені скаржилася бабця, у якої на кладовищі поховані син і донька, пам’ять пам’ятники з чиїх могил зруйнували ті вандали. З людьми треба щиро. Бог зберіг життя мого сіна, який пройшов не одну війну, а тепер треба й мені віддати Богу — Богове, — резюмував Григорій Дзюба.

Між тім серйозних збитків зазнала і фірма. Ремонт понівеченого молодиками «Богдана» обійдеться у понад 170 тисяч гривень.

Бог шельму» мітить

На думку директора фірми-перевізника, викрадачі попалили викрадений «Богдан», щоб знищити сліди, відбитки пальців тощо. А впіймати їх допоміг ще один випадок.

— Мабуть не дарма кажуть, що злочинець завжди повертається на місце злочину. Із Трушівців злодіїв забравши автомобіль, який вони викликали по телефону. І якби декому з них не прийшла в голову думка перевірити, чи згорів автобус, їх навряд чи знайшли б. О 6.30 на виїзді з Черкас у напрямку Червоної Слободи помітили червону «Ладу» шостої моделі. Коли машину зупинили, звернули увагу, що двоє хлопців на задньому сидінні ховають обличчя. А коли їх вивели з машини, побачили, що в одного з них кросівок, а в іншого шорти — у плямах зеленки. Виявилося, смороду у салоні автобуса відкрили аптечку й випадково розлили зеленку. Отець Павло (місцевий священик) так тоді й сказавши: «То їх Бог зеленкою позначив».

Слідство скидає все на цапа-відбувайла?

Дуже турбують дії слідчих. Дивно, що слідство з якихось причин намагається вивести з під відповідальності дівчину, якої вперто «не бачить» та повісити всіх собак на одного зловмисника, хоча у передранковому ралі брали участь шестеро.

Оптимізму, щодо виведення всієї групи молодиків, як кажуть, на чисту воду, не додає й офіційне повідомлення поліції, розміщене на сайті ГУ Національної поліції в області. У поліції считают, що викрав автобус 22-річний житель Черкас, який потім біля одного з нічних клубів узяв у салон кількох друзів, запропонувавши їм екстрім-тур по визначних місцях Чигирина.

«Поліцейські… водія транспортного засобу не виявили. …Місцеві жителі поблизу автобуса бачили шістьох немісцевих молодиків, …віком приблизно по 20 років. Компанія сіла в автомобіль червоного кольору та попрямувала у бік Черкас… Вказаний автомобіль виявлено та зупинено. В автомобілі поліцейські виявили в ятьох осіб, які розповіли, що дійсно перебували у вказаному автобусі…», — йдеться в повідомленні.

Інцидент із викраденням журналісту прокоментував начальник Головного управління Національної поліції у Черкаській області, полковник поліції Валерій Лютий.

— Викрадення автобуса, про який ви кажете, дійсно був. Осіб, які у ньому перебували на момент викрадення встановлено. Так само встановлено і особу викрадача. Це юнак віком 22 роки, який на даний час знаходиться у розшуку.

— Ви, напевне знаєте, що автобус уганяли одні особини, а намагались спалити, щоб знищити докази – інші. Невже це не наводити Вас на думку про скоєння групового злочину?

— На даний час йде слідство. І, відповідно до закону, ми не можемо розголошувати інформації, що становить таємницю слідства. Впевнений, що слідство з’єднання ясує роль шкірного учасника події і визначить світові відповідальності відповідно до вчинених дій.

— Чому слідство у притул «не бачить» групи, а вішає все на одного, і чому в офіційному повідомленні не фігурує дівчина, яку бачили у викраденому автобусі? Чи не тому, що серед викрадачів є родичі поліцейських?

— Особини всіх причетних до події встановлено. Родичів поліцейських серед них немає

— Достеменно відомо, що автомобіль, на якому причетні до подій особини втекли з місця злочину, затримали не тоді коли він віз згаданих людей до Черкас, а навпаки, коли він з ними їхав у до місця злочину, бо причетні до інциденту хотіли перевірити чи вдалось знищити автобус разом зі слідами злочину. Це Вам ні про що не говорити?

— Слідство в усьому розбереться. А по його завершенню ми повідомимо громадськість про його результати, — пообіцяв головний «коп» Черкащини.

Володимир Лимаренко, Черкаси, для «УК»

Источник

Натисніть на стрілку що б перейти до наступної сторінки

Оставить комментарий