Станіслав Речинський: «Ми знову між молотом і ковадлом»

12

Як сказав мені один мудрий чоловік, ми знову між молотом і ковадлом. Росією і глобалізацією. В Росії українець — «хохол», недорусский.

У Глобализастане — заляканий білий в пакистанському раю. І перед обома погрозами у нас дві головні проблеми. Лавиноподібна депопуляція і влада, в якій немає правих. Масштаби депопуляції настільки кошмарны, що ніхто не хоче проводити перепис. У 1989 році нас було 52 мільйони плюс 3 мільйона іммігрантів. Разом — 55.

Зараз за офіційними даними нас 44 мільйони. При цьому 7 мільйонів зареєстровані за кордоном. 44 -7 = 37. А ще віднімаємо Крим — 2,5 млн, ордло — 3,5. Отримуємо 31. З цієї цифри віднімаємо приблизну цифру виїхали в РФ і неврахованих за кордоном.

Виходить десь 29. У Польщі — 42. По суті, Україна — територія спорожніла, в якій основне населення живе в містах-мільйонниках і вздовж західного кордону.

Порожня площадка, яка в чиїх планах вже заселена. Не нами. У російських планах, якими-небудь «великоросами» з убогої середньої смуги. В глобалізаційних планах — мультикультурними мігрантами. Українці цілком можуть повторити долю стрімко зникаючих прибалтів. І, насправді, тільки вони так білоруси — наші природні та історичні союзники. І потужне праве націоналістичний рух. Інакше — Червона книга. Нації, як і види вимирають —

Станіслав Речинський

 

«>

Источник

Оставить комментарий