Стратегічні аспекти російсько-української війни на тлі суду в Гаазі


Сергій Дацюк

Існують різні оцінки того, що сталося в Гаазі. Є офіційна оцінка успіху від представниці МЗС і безпосередньої учасниці суду Олени Зеркаль, є позитивна оцінка постійного представника України при Раді Європи Дмитра Кулеби, є більш-менш зважена оцінка редактора «Європейської правди» Сергія Сидоренка.

Критичні оцінки є здебільшого у усним вигляді на телебаченні. Спробуємо дати критичну оцінку суду в Гаазі не стільки з точки зору проміжних результатів, скільки з точки зору перспективи.

Найголовніша проблема міжнародних судів України полягає в тому, що ми намагаємося перекласти тлумачення принципово нових соціально-політичних та економічних явищ на юристів.

Ніколи не дозволяйте юристам приймати рішення про власну частку. Юристи можуть добре виконувати поставлені завдання. Скажуть їм засудити гомосексуалізм, смороду будуть послуговуватися природних правом і апелювати до Содому і Гоморри та до цивілізаційних засад людства, тобто природними правом. Скажуть їм виправдати гомосексуалізм, смороду будуть послуговуватися правами особи та принципів політкоректності й толерантності, тобто позитивним правом.

Перш за все, сам суд ООН в Гаазі щодо війни на Донбасі в принципі не може бути ефективним через одну важливу обставину, яку Україна не врахувала, а суд ООН одразу ж її згадав і вмив руки.

Відома практика вирішення судових суперечок між сторонами, які є достатня впливовими суб’єктами, – або вони погоджуються визнати рішення суду, або домовляються самі. Ми не просто не маємо попередньої згоди Росії на виконання рішень суду. Ми впевнені в тому, що якщо це рішення суду буде змушувати Росію поступитися своєю стратегію, то вона його виконувати не буде.

НАЖМИТЕ НА СТРЕЛКУ , чтобы читать далее

Загрузка...