Три міфи про е-декларуванні громадських активістів

0














23 березня 2017 року – нічим не примітний весняний день став реальним «чорним четвергом» для однієї невеликої групи українців. Саме в цей день Верховна Рада України своїм рішенням зобов’язала громадських активістів, які борються з корупцією, задекларувати свої доходи через е-декларування.

У соцмережах почалася дискусія: чи коректно вимагати від активістів декларування доходів? Власне, це навіть не дискусія, а жалібне подвывание самих активістів, які відчувають наближення неминучих хвилин сорому, а для когось- і кримінальної відповідальності.

При цьому дуже дивно чути аргументи «проти» від «батьків» е-декларування, які у свій час доклали так багато зусиль, щоб ця реформа була запроваджена в Україні. Виходить якось нещиро. Адже на численних акціях вони самі писали плакати: “Труси, подайте декларації! Декларації не подають ті, кому є що приховувати».

Відзначимо, що поряд з активістами така вимога хотіли висунути власникам і керівникам ЗМІ (а потім від нього відмовилися), однак ніяких гучних заяв від журналістів у соцмережах не було. Хоча журналістів набагато більше, ніж активістів-антикорупціонерів.

Що ж це за рішення, чому проти нього протестують? Спробуємо розібратися з основними міфами, які висувають так звані «активісти», виступаючи проти е-декларування.

МІФ № 1: «ДОВЕДЕТЬСЯ ДЕКЛАРУВАТИ ДОХОДИ ПОЛОВИНИ КРАЇНИ»

Якщо почитати пости на Фейсбуці активістів – може з’явитися думка, що це дійсно масове явище, і ця норма торкнеться мало не половини країни. Тому що охоплює не тільки членів таких громадських організацій, а і підрядників. На ділі ж більшість іноземної та української благодійної допомоги для боротьби з корупцією сконцентровано приблизно в десяти організаціях. Майже всі відомі «активісти» зареєстровані як фізичні особи-підприємці, які надають послуги цим громадським організаціям і за допомогою такої нехитрої схеми «пиляють» міжнародні гранти.

Публічно кожна громадська організація має свій профіль і спеціалізацію, а фактично – між ними є чітка домовленість про розподіл грантового пирога: ніхто не залазить на «поляну» інший. Реформа кримінальної юстиції – Центр протидії корупції Віталія Шабуніна та Дарини Каленюк. Написання і лобіювання законів – Реанімаційний Пакет Реформ під керівництвом досвідченого грантоеда Ігоря Коліушка. Мережеві антикорупційні проекти «Чесно» – Центр UA не менш досвідченого Олега Рибачука. Контролем по закупівлях ліків займається раніше судимий Дмитро Шерембей і організація «Пацієнти України».

Скільки це в цілому людей? У кожній організації працює не більше 3-4 осіб, ще у кожної з них – в середньому по 10 «підрядників», які, як правило, члени цих громадських організацій, але оформлені як приватні підприємці.

Зрозуміло, що це робиться для ухилення від сплати податків, адже за такою схемою Шабунін і До сплачують до державного бюджету тільки 5% як дохід приватного підприємця. А якщо б ці люди були оформлені штатними співробітниками громадської організації (ким по суті вони і є) – довелося б заплатити приблизно 40% від доходу. А саме: 22% — єдиний соціальний внесок, 1,5% — військовий збір і 18% — податок на доходи фізичних осіб. Так виходить, що самі «чесні» громадські активісти не гребують «сірими» схемами ухилення від сплати податків.

І тут ми впритул наблизилися до реальної причини істерики активістів. Вони просто бояться зганьбитися, показавши реальні доходи, зароблені на ниві «важкої боротьби з корупцією».

МІФ № 2: «МИ БІДНІ, У НАС БУДУТЬ ПОРОЖНІ ДЕКЛАРАЦІЇ, ЦЕ ТРАТА ЧАСУ ПЕРЕВІРЯЮЧИХ ОРГАНІВ»

Ось тут «активісти», як кажуть, нехай не прибіднюються. Адже декларувати дійсно є що. В одного Центру протидії корупції – 30 банківських рахунків, мережа з десятка ФОП, яка дозволила вже «переварити» понад 1,2 млн доларів США, 95% з яких – це іноземні гранти.

Ми не будемо піднімати питання ефективності таких організацій, адже про рівень корупції в Україні знає кожен. І з кожним новим мільйоном Шабуніна цей рівень не особливо падає.

Зосередимося на деяких деталях. Так, наприклад, у 2015-2016 році Шабунін і грузинський реформатор Сакварелідзе «розпиляли» близько 4 мільйонів доларів США міжнародної технічної допомоги, спрямованих на реформу прокуратури. Офіційно сума в 4 млн дол США зафіксована в реєстрі діючих проектів міжнародної технічної допомоги Україні на сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі.

Куди конкретно пішли ці гроші досі невідомо. Адже на рахунку самої Генпрокуратури, яка значиться як реципієнт цієї міжнародної технічної допомоги, жодної копійки так і не надійшло. Замість цього гроші «освоювали» Одеська обласна державна адміністрація (в бутність Саакашвілі), Центр протидії корупції Шабуніна та інші «вибрані організації».

Натисніть на стрілку що б перейти до наступної сторінки