Троянський син Олександра Риженкова і інвестбанкіри Порошенко

8

Троянський син Олександра Риженкова і інвестбанкіри Порошенко

06.08.2018

Олександр Риженков

Доки в Україні тільки йдуть розмови про те, як же буде ділитися власність Києво-Печерської та Покровської лаври після отримання Томосу, тихою сапою розвивається інший майновий конфлікт, теж має певну міжконфесійну забарвлення. Засновник партії мусульман України відбирає найбільший актив у колись головного спонсора УПЦ МП, пише «Укррудпром».

Минулого тижня стало відомо, що контрольний пакет (понад 57% акцій) найбільшого виробника коксівного вугілля в країні — ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» (колись «Шахта «Красноармійська-Західна № 1») — перейшов від ПРАТ «Донецьксталь» — металургійний завод» Віктора Нусенкіса до ТОВ «Індастріал коал холдинг» (ICH, Київ). Останнім за всіма ознаками (про яких в наступній статті) контролюється Рінатом Ахметовим, чий «Метінвест» є головним споживачем коксівного вугілля в Україні.

Може здатися, що спроба відібрати найбільший актив у Нусенкіса (чиї інші ключові активи в основному знаходиться на окупованій території, а сам бізнесмен переховується в Росії) є з боку Ахметова чи не актом патріотизму. Тим більше, що навесні минулого року терористи відібрали у «Метінвесту» контроль над його основним постачальником коксівного вугілля «Краснодонвугілля». Так сказати «око за око, шахта за шахта».

Однак це красива, але обманка. Ахметов вже неодноразово намагався віджати у Нусенкіса його металургійний бізнес. Благо, що вони вихідці з одного і того ж «сонячного Донбасу». Найгучніша остання спроба сталася в 2011 році. Роком раніше президентом України став головний політичний проект Ахметова — Віктор Янукович. Завдяки цьому всього за рік «Метінвест» отримав контроль над Маріупольським меткомбінатом імені Ілліча, Південним Гзк і «Запоріжсталлю». Логічно що наступною жертвою поряд з екс-«Криворіжсталлю» повинна була стати «Донецьксталь». Формальним приводом для наїзду на останню стала стара суперечка між її основним власником Віктором Нусенкісом і його політичної «дахом» Геннадієм Васильєвим — колись прокурором Донецької області, а потім — і всієї України.

Побачивши нездорову активність Ахметова в поглинанні гірничо-металургійних активів Нусенкіс вирішив, що йому необхідно якомога швидше легалізувати свій до цього погано структурований бізнес і провести емісію облігацій (зробивши актив більш токсичною для агресора). У зв’язку з цим Васильєв зажадав офіційно закріпити свою частку в бізнесі Нусенкіса, але був відправлений у довге пішу подорож.

Природно, в цій ситуації екс-прокурор, а на той момент ще й нардеп Васильєв вирушив зі скаргою до «некоронованному господарю» Донбасу. На «Донецьксталь» і її активи відразу посипалися проблеми. В тому числі з боку держорганів — нагадаємо, біля керма вже більше року перебувала «міцна команда донецьких господарників».

20 травня Держкомісія з цінних паперів та фондового ринку зупинила на 12 місяців кліринг та укладання договорів купівлі-продажу акцій 12 підприємств групи компаній «Донецьксталь». Мова йде про ПАТ «Шахтоуправління «Покровське», ПАТ «Ясинівський КХЗ», ПАТ «Макіївський КХЗ», ВАТ «Донецький металургійний завод», ЗАТ «Донецьксталь», ПАТ «Донецький електротехнічний завод», ВАТ «Вінтер», ПРАТ «Племінний завод «Малинівка», ЗАТ «Лізингова компанія «Укрінкомліз», ЗАТ «Макіївкокс», ЗАТ «Красноармійське автопідприємство «Укрбуд» і ВАТ «Лактіс».

Рішення ДКЦПФР було прийнято на підставі депутатського звернення нардепа від Партії регіонів Дмитра Шпенова (юрист вихідця з «Метінвесту» і теж нардепа Олександра Вілкула). Комісію до того моменту очолював Дмитро Тевелєв, який вже відстоював інтереси ДТЕК Ріната Ахметова в конфлікті з групою «Приват» на «Дніпроенерго» у 2007-2008 роках, а безпосередньо питання зупинення обігу акцій конкретного емітента знаходився в компетенції контрольно-правового департаменту ДКЦПФР, який очолював Євген Воропаєв (син особистого юриста Ахметова і за сумісництвом нардепа Юрія Воропаєва).

Всім було очевидно, що Рінат грає в цьому конфлікті на стороні Васильєва. Тим не менш, офіційно СКМ спростовував свою причетність до даної бізнес-розбиранні.

У підсумку ціною неймовірних зусиль Нусенкісу вдалося стримати натиск Ахметова. Свою роль зіграло те, що до цього моменту Янукович нарешті відчув себе повноцінним «гарантом Конституції» і вже не був готовий сліпо виконувати всі вимоги свого недавнього господаря, вирішивши грати на балансі системи стримувань-противаг.

Той факт, що 7 років потому Ахметову таки вдалося відібрати у Нусенкіса найбільший шматок його власності, більше характеризує не «працелюбність і незакомплексованість тварюки», а той часовий фрейм, в якому ми всі разом обретаемся.

«УкрРудПром» вже не вперше відзначає, що так вільно як при Порошенко Ахметову не жилося навіть при Януковичі (якщо, звичайно, не брати до уваги 2010-й — перший рік президентського терміну Федоровича). Тим більше, що частину брудної роботи для «найбагатшого українця» роблять люди, дуже близькі до нинішнього президента. В першу чергу, мова йде про «Інвестиційний капітал України» (ICU), який виконує при нинішньому президенті чи не ту ж роль, що і СКМ при Ріната Ахметова — своєрідного «басейну» активів.

ICU ще навесні зібрав у своїх руках борги, які були у «Донецьксталі» перед трьома банками (дві «дочки» російських держбанків — Ощадбанку і ВТБ — плюс «Дельта Банк») на загальну номінальну вартість майже 8 млрд гривень. При цьому купували інвестбанкіри Порошенко борги компаній Нусенкіса з дуже хорошим дисконтом. Наприклад, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на аукціоні 15 березня продав фонду ICU заборгованість компаній «Донецьксталі» перед «Дельта Банком» на 1,1 млрд грн лише за 331,29 млн грн, тобто за 30% номіналу.

І тут саме приголомшливе, що саме «Інвестиційний капітал України» у 2010-2011 роках допомагав реструктуризувати борги «Донецьксталі» на 850 млн доларів і тим самим -захищатися від Ахметова. Сьогодні ж інвестбанкіри Порошенко, скориставшись інсайдом, перебігли на бік супротивників Нусенкіса і, якщо можна так сказати, вдарили у спину. Все-таки, що не кажи, а Пасенюк — високоморальна особистість.

Так чи інакше, зібравши «купу векселів», ICU звернувся до суду і домігся в червні арешту розрахункових рахунків ПРАТ «Донецьксталь» — металургійний завод» відразу в трьох банках. Підсумком врегулювання цього судового конфлікту і стала операція з продажу понад 57% «Шахтоуправління «Покровське». І, швидше за все, цим апетити «Шановного» не обмежаться. На черзі — вже корпоративні права підприємств Нусенкіса, які зараз перебувають на окупованій території.

Втім, зрадили «самого багатого грека України» не тільки інвестбанкіри, але і брати по вірі. У 2011 свою роль у захисті Нусенкіса від посягань Ахметова зіграв його молодший партнер по «Метінвесту» Вадим Новинський. На той момент власник «Донецьксталі» був найбільшим бізнес-спонсором УПЦ МП і активно втручався в діяльність патріархату. Сьогодні рівно ту ж роль у цій церкві відіграє вже Новинський. І тому при тому, що як визнає «сука православна», вони продовжують спілкуватися, Вадим веде зі своїм попередником на ниві куратора УПЦ МП виключно спасенні бесіди «про віру, царя і отечество», повністю ігноруючи бізнес-матерії.

Найприкріше в нинішньому позбавленні Нусенкіса від тягаря власності «Покровського» — позиція його молодшого партнера. Син колишнього (у 2011 році) керівника «Донецьксталь» — металургійний завод» Олександра Риженкова — Юрій — сьогодні очолює вже згаданий «Метінвест» Ахметова. Більш того, Риженков-старший безсоромно фінансує улюбленого политизвращенца Ріната — Олега Ляшка. За підсумками минулого року — майже на 18 млн гривень.

Очевидно, що в ситуації конфлікту між Ахметовим і Нусенкісом перед Олександром Рыженковым сьогодні не стоїть питання, хто йому миліше і ближче. Звичайно, рудий.

До теми: Віктор Нусенкіс: лжегрек-олігарх на чолі православно-злодійської корпорації. Частина 1

Бойовий радикал Ляшко. Частина 1

Троянський син Олександра Риженкова і інвестбанкіри Порошенко оновлено: Серпень 6, 2018 автором: Redactor
Источник

Оставить комментарий