У Криму води немає. Як Кремль вирішить проблему?

3

Вирішення цієї проблеми в цілому без дніпровської води в Криму немає.

З кожним днем ситуація із забезпеченням водою в Криму все гірше. Наприклад, Білогірське водосховище зможе забезпечити споживачів тільки до кінця липня. На що може піти Росія для вирішення цього питання? — Ред.

По-перше, всі водосховища, які існують в Криму, будувалися виходячи з рішення проблем якогось конкретного регіону. Вони будувалися з точки зору створення певного резерву води в першу чергу для використання в сільському господарстві. Припустимо, в Білогірську є два водосховища — Тайганське і Білогірське. І так по всій території Криму є ряд водосховищ. Значна частина з них будувалася ще в 30-ті, 40-ві, 50-ті роки. В 70-е побудовано саме останнє. І будувалися вони з розрахунку тієї кількості населення, яке там проживало, і тих поливних площ, які на той момент існували.

Основним інструментом вирішення всіх проблем при веденні агробізнесу в Криму був Північнокримський канал, який на 85% забезпечував потреби півострова в прісній воді. Відсутність дніпровської води — це відсутність агробізнесу, в першу чергу на півночі Криму, який до моменту пуску Северокрымского каналу представляв собою напівпустелю, так звану Голодну степ».

На сьогоднішній день, це вже зазначалося в 2017, і в 2018 році, а перші ознаки цього намічалися ще в 2016, перед окупантами варто не тільки проблема забезпечення прісною водою агробізнесу та промислових підприємств, яким вона необхідна для виробництва тієї продукції, яку вони виробляють, той же «Кримський титан». Вже сьогодні це і проблема забезпечення побутових потреб населення окремих регіонів Криму. В першу чергу це як раз регіони півночі Криму (Красноперекопський, Первомайський, Роздольненський, Радянський, Красногвардійський, Нижньогірський) – частину з переліченого, це райони, в яких вже оголошено НС. Крім того, це Судак, Севастополь, Феодосія, Керч.

Той період часу, який пройшов з моменту початку окупації і, відповідно, з моменту, коли в 2014-му році Україна перестала подавати дніпровську воду в Крим по Северокрымскому каналу, вже приніс свої негативні результати. При цьому дії окупантів на території Криму прискорили наростання негативних результатів їх присутності та відсутності дніпровської води. Що мається на увазі?

Для точкового одномоментного вирішення питань, як це і прийнято в Росії (не особливо хто замислюється про перспективу), почалася викачка прісної води з існуючих водосховищ і перекидання їх на північ Криму для вирішення труднощів, що виникли. А також почалося хижацьке використання підземних прісних горизонтів.

Але вже сьогодні можна говорити, що ресурс вичерпано. Окупанти змушені самі визнавати те, що, наприклад, на півночі Криму підземні прісні горизонти води все більше і більше мінералізуються. Тобто фактично прісної води під землею, яку можна нормально використовувати тільки в побутових потребах, там вже не залишилося. І вже упродовж минулого та цього року надходить інформація про те, що в Армянську, Красноперекопську, Керчі та в інших населених пунктах півночі Криму з крана тече незрозуміла кольорова рідина або ж солона вода, і часто випадають водорості.

Прісні горизонти заміщуються солоною водою, відповідно води вже не вистачає і на побутові потреби, не кажучи про агробізнесі.

Вирішення цієї проблеми в цілому без дніпровської води в Криму немає.

Що може точково робити або обіцяти Росія в Криму? Уже не перший раз постає це питання. Він виникав у 2014-му році у формі гасел і обіцянок, і в 2015-му, потім про нього перестали згадувати. Але ось сьогодні він знову починає обговорюватися.

Перекидання води з річки Кубань в Крим. Це прожект, який, найімовірніше, ніколи не буде реалізований з урахуванням того, що в річці Кубань і на тій материковій частині Росії, яка користується водою з неї, є свої проблеми з водопостачанням. І водний баланс Кубані далеко не адекватний водного балансу Дніпра, плюс ті витрати, які необхідно понести при такій перекидання. У підсумку скільки буде коштувати ця вода в Криму? Тобто фактично цей проект реалізовується. Хоча, подібні гігантські проекти дозволяють компенсувати «друзів Путіна» втрати від санкцій і одночасно давати населенню Росії привід для чергової «гордості».

Крім того, для вирішення проблеми окупаційні власті пропонують деякі підходи. По-перше, використання господарсько-побутових стічних вод біля великих кримських міст. Але практичних підсумків цих обіцянок немає ніяких. Тобто, поки ніде про своїх чергових «перемоги» вони ще не сурмили.

По-друге, використання підземних вод, але цей ресурс вже фактично вичерпаний.

По-третє, питання опріснення солоної води. Вже самі окупанти були змушені визнати, що він теж у Криму не реалізовується. Реалізовується у першу чергу з тієї причини, що існуючі на сьогоднішній день технології опріснення передбачають великі енерговитрати. Цієї енергії в Криму теж не вистачає. Для того, щоб замістити опрісненої морської водою або опріснення солоної водою, яка є у підземних горизонтах, всю необхідну потребу в прісній воді в Криму в цілому, окупантам доведеться побудувати (тут ще питання з яким нормативам вважати, ось навіть за мінімальними російським нормативам) 10 атомних електростанцій типу Запорізької. Десять Запорізьких АЕС в Криму … Як мінімум викликає посмішку.

По-четверте, вони розглядали питання збору конденсатів, в першу чергу, для поливу фруктових садів, перехід на крапельне зрошення в цілому в агробізнесі. Так, такі технології теж існують, але тут є інша проблема. Перший момент, це те, що Крим — невизнана міжнародним співтовариством територія, сіра зона. В сіру зону сучасні західні технології не прийдуть. І другий момент. Припустимо якщо говорити про краплинному зрошенні, про яке дійсно окупанти в Криму дуже багато говорили. Справа в тому, що краплинне зрошення вирішує проблему мінімізації втрат води. Кожна сільгоспкультура вимагає певний об’єм води. Існують нормативи, і ті, хто займається аграрним бізнесом це знають. А сьогодні в Криму цього необхідного обсягу прісної води для забезпечення нормативного обсягу поливу сьогодні немає.

Тому, теоретично, крапельне зрошення за тими технологіями, які вже є в Росії може бути забезпечено в окупованому Криму. І, можливо, заяви колабораціоніста Аксьонова про нової кримської колективізації, в тому числі, пов’язані з підготовкою бюджетного фінансування подібного проекту. Тільки проблему зрошення це теж не вирішує.

Відповідно, що залишається Росії? Або домовлятися з Україною, що з тих заяв, які на сьогоднішній день вже були і за тим настроям, які сьогодні превалюють в українському суспільстві, складно прогнозувати, що така домовленість може відбутися. Та й агресивні заяви Путіна, що пролунали на останньому тілі спілкуванні не дають підстав думати, що кримський переговорний процес найближчим часом може розпочатися.

Залишається одне, намагатися розширити територію, яка знаходиться під окупацією з тим, щоб забезпечити собі можливість постачання електричної енергії і прісної води в Крим. У разі такого розвитку подій — активізація військових дій і з боку Криму, акваторії Азовського моря з захопленням частини Херсонської та частини Запорізької областей. Що в свою чергу, звичайно, теж викличе негативну реакцію з боку всього світового співтовариства. Нові санкції. Але виключати можливість того, що Росія почне діяти саме таким способом, ми не можемо.

Є, звичайно, і дуже просте рішення цієї проблеми. Окупанти повинні вийти з Криму, і тоді Україна спокійно на свої території відновить постачання дніпровської води. Після проведення необхідних ремонтних робіт по всьому Північно-Кримському каналу.

Facenews

Оставить комментарий