Українці діляться не на російсько — і україномовних, а на багатих і бідних

0














Не мовне питання і не питання історичної пам’яті – те, чим нас намагаються зіштовхнути лобами, а проблема нерівності може призвести до соціального вибуху.

Втім, і «розгойдування човна» за мовними, національними чи регіональними (Схід-Захід) ознаками лягає на благодатний грунт. Наприклад, Київський міжнародний інститут соціології розробив індекс сприйняття російської пропаганди і з’ясував, що серед тих українців, чиїх доходів не вистачає на їжу, цей індекс досягає 38 відсотків. А серед тих, чиї доходи забезпечують нормальний рівень життя, – лише 3 відсотків. Бідність, таким чином, сприяє розпалюванню нетерпимості.

Причому, бідні в нашому уявленні – вже не представники соціального дна, а ті, хто, маючи роботу (а часто і високу кваліфікацію, гідну освіту і т. д.) з-за низьких зарплат не може поліпшити свого становища. Бідних навколо повно – ті ж вчителі, лікарі та інші достойні люди.

В цілому, не так страшна бідність. Жити, як показує практика, можна і з нею. Куди небезпечніше зростаюча нерівність, яка на собі відчуває кожен. Наприклад, та ж вчителька, займається вимушеної підробітком репетитором з дитиною напівписьменного, але багатого корупціонера. Люди ставилися б до нерівності спокійніше, якби знали, що економіка влаштована справедливо, а звідси і різний рівень добробуту. Як в Європі чи Америці, де зусилля або навички дозволяють деяким відокремитися від решти громадян – і це гідно поваги. Існуюче у нас нерівність громадяни цілком виправдано сприймають як несправедливе.

Мені довелося витратити деякий час, щоб відшукати у вітчизняних ЗМІ хоч якесь згадування про те, яке в цьому році місце посіла Україна у щорічному «рейтингу щастя» від ООН. Веселого мало: в доповіді World Happiness Report 2017 експерти ООН поставили Україну на 132-е місце зі 155. Країна за рік опустилася в рейтингу на дев’ять позицій, ставши найбільш «нещасної» в Європі. Автори доповіді оцінюють ВВП на душу населення, тривалість життя, соціальну захищеність і ряд інших показників, а їх головний висновок – щасливішими громадяни тих країн, де нижчий рівень соціальної нерівності.

Зате в ці ж дні, коли було оприлюднено «рейтинг щастя», багато українських ЗМІ передруковували новину про те, що «авторитетне британське видання The Guardian визначило Україну як лідера серед країн світу за рівноправного розподілу доходів серед населення». Для аналізу проблеми фінансового нерівності використовувався коефіцієнт Джині, який враховує розподіл доходів або багатства в країні, де 0 означає повну рівність, а 100 – загальне нерівність.

І це не вигадка журналістів, хоч і не віриться. Дійсно, за даними Програми розвитку ООН, що базуються на звітах національних статистичних служб, коефіцієнт Джині в Україні в минулому році складав 24 відсотки. І Кабмін, згідно «Середньострокового Плану пріоритетних дій уряду до 2020 року», обіцяє стримувати поглиблення прірви між доходами багатих і бідних, не перевищуючи коефіцієнт Джині вище 35 відсотків.

Натисніть на стрілку що б перейти до наступної сторінки

Оставить комментарий