Вороги України розуміють наші символи і бояться їх, за символи вмирають і вбивають, — Юрій Гудименко

8

Прапори наших батьків…Наші вороги розуміють наші символи і бояться їх. Вони і ми – одне ціле. Символи, символи, символи…

Символи входять в наше життя так щільно, що ми їх не завжди помічаємо. Маркери «свій-чужий»: хрест на грудях – перед тобою християнин, «георгіївська стрічка» – ватник, кулон «тризуб» – довірливий користувач «Фейсбуку».

Про це пише Юрій Гудименко на ТСН, За символи вмирають і вбивають.

Людина – істота нераціональне в цьому відношенні (як і в багатьох інших). Нам було б складно пояснити яким-небудь беземоційним інопланетянам, чому солдати йдуть під кулі тільки заради того, щоб повісити свій прапор на висоті, або чому під час наполеонівських воєн сотні людей гинули через бажання відбити у французів «полкового орла» – або навпаки, захистити його. Честь – почуття ірраціональне. Ми поговоримо про державні символи України. Їх не так багато, але вони складають цілісну, зрозумілу, багатовікову систему, що само по собі дивно для нашої хаотичною нації.

Перший за віком символ України – її малий герб, тризуб Володимира Великого. Тризуб був його особистою печаткою, ніж зразок підпису та герба одночасно. Зубчасті герби були у його батька Святослава (двозуб) і у його нащадків – причому кожен намагався додати до зображення якісь свої елементи, щоб відрізнятися від предків. Тризуб відзначився в історії і запірнув у безодню на дев’ять століть. Ми його запам’ятали і тимчасово забули. Парою-трійкою століть пізніше з’являється «руський лев», який стане символом Західної України (так, Русь в ті часи знаходилася саме там). Застиглий у часі золотий лев підіймається на скелю – на тлі синього неба. Про льва теж можна забути на час – тим більше що на арену історії виходять нові персонажі: запорізькі козаки. У них – свої символи: півмісяць, шестикутна зірка, особливий хрест і герб – «лицар із самопалом». Півмісяць і шестикутна зірка зараз в українській геральдиці не використовуються за зрозумілої причини: перший став визнаним символом мусульманства, другий – єврейської нації. А ось на хресті і «лицаре, зупинимося детальніше. «Лицар» – це зображення стоїть впівоберта козака з мушкетом («самопалом») на плечі. Спочатку цей символ використовувався в основному на печатках, потім перекочував на прапори і потім – із знищенням Запорізької Січі – теж пірнув у глибини історії, приєднавшись до тризубу.

Забуваємо про нього на час. Козацький хрест – різновид грецької (рівностороннього) хреста, crux quadrata. Але в цьому конкретному виді український хрест практично не зустрічається інших культурах: розширюються в сторони кінці не сходяться в центрі, стали символом козаків, мигтючим на прапорах і хоругвах. Запам’ятали? Забувайте. А тепер переносимося в середину дев’ятнадцятого століття. І починаємо згадувати. 1848 рік. «Весна народів» в Австро-Угорській імперії, куди входить і Львів з Західною Україною. З темряви виринає яскраво-золотий повстає лев на синьому полі – він стає гербом революційної української нації. Але потрібен і прапор. Лев жовтий, поле синє – варіантів не особливо багато. І прапором, які піднімались на українських виступах, стає синьо-жовтий (або жовто-синій – були варіанти, ага). Після придушення повстань наступний сплеск відбувся вже на початку ХХ століття – і ці події набули незворотного характеру для української нації. Як лавина, мають старі камені і подбрасывающая їх у повітря. 1914 рік. Початок Першої світової війни. Все в тій же Австро-Угорщини формується український підрозділ – Січові стрільці. Частина герба дивізії – все той же синьо-жовтий щит з восстающим левом. 1917 – початок революції в Російській імперії, проголошення Центральної Ради, потім – незалежності Української Народної Республіки, УНР. Нації потрібні символи. Державі потрібні символи.

І вони вже є – в глибинах історії. Із Заходу приходить прапор – синьо-жовтий. Він стає незмінним прапором української нації – відтоді й назавжди. УНР змінює Українська держава, потім знову УНР, потім довгий час червоно-синьої радянської ганчірки, і з кінця вісімдесятих знову синьо-жовті кольори полотен символізують нашу націю. Звідти, із Заходу, приходить з дев’ятнадцятого століття і пісня «Ще не вмерла України», яка стане офіційним гімном незалежної країни (на жаль, без куплета про «поганих москалів»). З Центру, з Києва, приходить «тризуб», тризуб Володимира, щоб стати гербом спочатку УНР, потім і ЗУНР, а потім і незалежної України. Зі Сходу, з козацьких степів приходить козацький хрест і фігура козака з мушкетом. Козак покрасується на гербі гетьманської Української держави в 1918 році, потім пропаде, а потім з’явиться вже за незалежності на символах місць, що були раніше Диким полем: на гербах Запорізької і Дніпропетровської областей, міста Черкаси, інших містечок, побудованих на місці козацької вольниці. Козацький хрест вже при незалежній Україні повертає собі первісне значення – символу людей, що захищають країну – і потрапляє на шеврони армійських підрозділів, СБУ, ВПС і МНС, а пізніше і Національної Гвардії. Відтепер і назавжди синьо-жовтий прапор і тризуб – символи української нації. З ними ми асоціюємося в світі.

З ними ми живемо – і вже їх не стерти з пам’яті, поки живий хоч один українець. З нашої історії йдуть вони, як коріння дерева – і поки зеленіє хоч одна гілка, будуть і вони, ці символи. За витатуюваний тризуб наші вороги відрізають руки. За синьо-жовті прапори садять, катують і розстрілюють. Наші вороги розуміють наші символи і бояться їх. Вони і ми – одне ціле. Залишилося тільки одна незавершена справа: Великий Герб. Він прописаний в Конституції країни, але поки не існує в природі. Тризуб – це малий герб. У великій повинні увійти і він – по центру, на щиті – і козак з мушкетом як символ Сходу, і повсталий золотий лев як символ Заходу. Вони будуть підтримувати щит праворуч і ліворуч. Захід, Центр, Схід. Струнка система. Зрозуміла історія. Тисячолітні символи нашої нації.

Источник

Оставить комментарий