Хто допоміг Ахметову подвоїти статки?

0














Сухою мовою цифр видання Forbes повідомляє, що в світовому рейтингу мільйонерів цього року засвітилися й українські олігархи. Як то кажуть, нашого цвіту – по всьому світу.

Наприклад, дніпропетровські бізнес-партнери Геннадій Боголюбов і Ігор Коломойський опинилися на 1468 та 1795 місцях зі статками у 1,4 млрд і 1,1 млрд доларів. Натомість аграрій Юрій Косюк та полтавський бізнесмен Костянтин Жеваго ділять 1678 рядок зі статками у 1,2 млрд доларів. А от Віктор Пінчук перебуває там же, де й Коломойський – на 1795 сходинці зі статками в 1,1 мільярда доларів.

Але все це – надто далекі від «призових» позиції, тому приділимо увагу людині, котра підійшла до «фіналістів» найближче. Це, звісно ж, Рінат Ахметов – незмінно найбагатший українець, який цьогоріч піднявся з 771-го місця, яке він посідав в 2016-му, на 359-те. Протягом останніх 12 місяців його статки збільшилися вдвічі – з 2,3 мільярда доларів до 4,6 мільярда. Що ж, до Білла Гейтса чи Марка Цукерберга йому, звісно, далекувато, але загалом наш Рінат показав зовсім непоганий результат. Особливо на тлі країни, де 30% громадян живуть майже за межею бідності.

Мільярдом більше, мільярдом менше…

Втім, дехто з експертів говорить, що інформація, подана Forbes, не те, що неправдива, але вирвана з контексту. Мовляв, укладачі рейтингу безпосередньо в кишені товстосумів не заглядали. Вони лише оцінювали вартість акцій компаній, якими ті володіють. А з акціями історія відома: в залежності від кон’юнктури ринку вони то йдуть вгору, то падають вниз. Враховуючи те, що Ахметов зробив собі бізнес в основному на металі (а метал у 2016-му якраз «не іржавів», а навпаки – дорожчав), не слід дивуватися його доходам за минулий рік.

До речі, вже цього року – через падіння цін на руду та метал – Ахметов може розчарувати редакцію Forbes. Якщо тільки Рінат Леонідович не придумає (спільно зі своїми політичними партнерами), як йому компенсувати збитки. Ми віримо у його цілеспрямованість, адже найбагатший в Україні олігарх продовжує володіти левовою часткою групи «Метінвест». Його компанія СКМ є тримачем 71,24% акцій «Метінвесту», і, це, звісно, далеко не єдине джерело збагачення Ахметова.

Однак з іншого боку, та ж таки група «Метінвест» 15 березня 2017 року заявила про повну втрату контролю над роботою всіх своїх активів на тимчасово неконтрольованій території.

«На підприємства групи «Метінвест» на НКТ прийшли невідомі люди, які зажадали перереєструвати підприємства в юрисдикції невизнаних республік, а також почали інвентаризацію і опис майна. У разі непокори вони погрожували співробітникам підприємств фізичною розправою», – йдеться в повідомленні прес-служби.

Під ударом опинилися щонайменше сім ахметівських підприємств – «Єнакіївський металургійний завод», «Єнакіївський коксохімпром», «Харцизький трубний завод», «Комсомольське рудоуправління», «Краснодонвугілля», «Донецьккокс» та ТОВ «Метален». Отож, чи варто пожаліти Ріната Ахметова, котрий через розв’язану Росією агресію позбувся частини свого бізнесу? Навряд чи.

У бізнесмена лишився ще один козир в рукаві – козир під назвою «Роттердам плюс». Всі знають, що стоїть за цією чарівною формулою, проте перш ніж перейти до її аналізу, згадаймо, як у української влади складалися стосунки із… донецьким вугіллям. Тим самим вугіллям, яким заправляє на Сході компанія ДТЕК, котра в свою чергу належить все тому ж Рінату Ахметову.

Не візьмемо ані вуглини

Для початку повернемося у 2014 рік. Тодішній уряд під проводом Яценюка зайняв недвозначну позицію щодо торгівельних відносин з ОРДЛО.

Ми не купуватимемо вугілля в «ДНР/ЛНР». Це злочин, це фінансування тероризму. Ми розуміємо, що це вугілля дешевше, але вони на ці гроші купують зброю і вбивають наших хлопців,
– говорив Яценюк три роки тому.

«Ми не ведемо жодних переговорів з жодними так званими республіками», – повторив тодішній міністр енергетики Юрій Продан.

А вже у 2015 році наступник Продана Володимир Демчишин зробив одне маленьке, але вагоме уточнення: ми не купуватимемо вугілля у сепаратистів… за завищеною ціною. Тобто якщо злочинці готові демпінгувати, на фінансування тероризму можна й заплющити очі.

«Ми погодилися купувати вугілля за тією ж ціною, за якою купуємо в українських виробників, а це 1100 гривень плюс ПДВ. Щонайменше половина вугілля, що видобувається на непідконтрольній території, має собівартість значно нижчу, ніж ця цифра», – говорив Демчишин у вересні 2015-го.

А на початку 2016 року той таки Демчишин заявив, що Україна припиняє закупівлю вугілля з ПАР.

Натисніть на стрілку що б перейти до наступної сторінки

Оставить комментарий