Як «фунт Курченко» допоміг віджати «общак Януковича»

11

Нові подробиці скандальної конфіскації 1,5 мільярдів доларів

Журналісти вже касалисьянуко цілого ряду нестиковок історії про те, як за версією перших осіб України державі нібито були повернуті 1,5 мільярда доларів з переліку активів екс-президента Віктора Януковича. Додатковий аналіз судового рішення, персон і біографій фігурантів, слідчих, суддів, а також обставин кримінального провадження відкривають нові деталі резонансної історії, що ставлять під сумнів офіційну версію того, що сталося.

«Яка «ключова фігура», б…ь? Повна х…ня…?»

Оголошений генпрокурором Юрієм Луценком як «член ОЗУ, вказав на способи і діяльності учасників злочинної організації Януковича» Аркадій Кашкін, завдяки свідченням якого нібито були конфісковані понад 1,5 мільярдів доларів з «общака» екс-президента, був одним із сотень рядових «фунтів-директорів-підписантів» бізнес-імперії Сергія Курченко.

Вперше інформацію про це уродженця села Високе Харківської області, подвизавшемся стати зіц-головою однієї з компаній орбіти «Газ України 2009» (пізніше перейменованої в «ВЕТЕК»), оприлюднили восени 2012 року журналісти Forbes-Україна. З неї випливало, що «очолювана» Кашкиным структура «Газ Україна 2020» входила в перелік з 55 юридичних осіб «з раніше нічого не говорять фахівцям назвами», які за два роки стали найвпливовішими гравцями нафтогазового ринку.

За версією журналістів, завдяки заступництву президентства Віктора Януковича численні структури Курченко (у тому числі «Газ Україна 2020») активно брали участь у реалізації схем з імпорту в Україну нафтопродуктів з метою збагачення перших осіб держави та їх найближчого оточення. У послужному списку компанії-пустушки Кашкина, зокрема, значилося афера з присвоєнням і подальшим відмиванням 450 мільйонів гривень коштів, отриманих від НАК «Нафтогаз України» за фіктивну поставку бензину для держмонополії. Втім, сам Аркадій Павлович легальних вістів з багатомільйонних прибутків своїх старших товаришів не здобув. Після подій Евромайдана господарі навіть не забрали його з собою в Москву (Курченко тоді, зазначимо, кинув багато своїх «фунтів») і Кашкін опинився в полі зору силовиків.

Ще в березні 2014 року співробітники СБУ і ГПУ затримали Кашкина. Йому інкриміновано участь в складі «злочинного угруповання» Курченко. З вуст правоохоронців звучали заяви про те, що директор «Газу Україна 2020» зокрема, причетний до нанесення багатомільярдних збитків державі, розкрадання та розтрати державних коштів шляхом ухилення від сплати податків. Харків’янин з помпою і мас-медійним супроводом перших осіб силових відомств був заарештований, але надати практичну допомогу в розслідуванні «справи Курченко» не міг.

З’ясувалося, що він не входив в перелік «посвячених», а як і інші «фунти» використовувався в якості ширми для здійснення афер.

«Кашкін навряд чи зможе бути корисним – він просто підписував папери, – описував у березні 2014 року його роль в «імперії Курченко» журналістам Hubs один з колишніх менеджерів ВЕТЕК. – Це звичайний Фунт!». З ним були згодні і співрозмовники в правоохоронних органах. «Який він директор? Ми йому піцу купуємо, тому що у нього грошей немає».

Ще більш ємко охарактеризував місію директора «Газу Україна 2020» і йому подібних екс-глава наглядової ради «Брокбізнесбанку» (належав Курченко) Борис Тимонькін. «Кашкина я не знаю. Наскільки я розумію, всі керівники підприємств Курченко були просто підписантами. Яка «ключова фігура», б…ь? Повна х…ня…», — заявляв він в інтерв’ю «Економічній правді» навесні 2014 року, коментуючи хід слідчих дій.

Кашкін тримався за Лупу

З Єдиного реєстру судових рішень випливає, що через рік після затримання, 9 квітня 2015 року, Червонозаводський райсуд Харкова тихо визнав Кашкина винним у вчиненні фіктивного підприємництва. Фігуранта афери на майже півмільярда гривень служителі Феміди засудили за ч. 2 ст. 205 КК України, засудивши до грошового штрафу в розмірі… 51 тисячі гривень. В матеріалах справи зазначено, що у 2008 році у групи невстановлених осіб під керівництвом Сергія Курченко виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, ухилення від сплати податків і ведення незаконної господарської діяльності. Для приховання злочинів був створений і придбано цілу низку юридичних осіб для здійснення фіктивного підприємництва. Сам Кашкін стверджував, що в кінці 2011 року він погодився стати учасником цієї афери і «придбати» ТОВ «Газ Україна-2020», в обмін на 500 доларів.

Тоді на суді «фунт» стверджував: він усвідомлював, що не має необхідних морально-ділових якостей та фінансових можливостей для здійснення підприємницької діяльності. Крім того, прекрасно знав, що ні як засновник, директор підприємства не вплине на його діяльність. Кашкін повідомив, що віддав свій паспорт та ідентифікаційний код для переоформлення документів права власності на «Газ Україна-2020», і в листопаді 2011 року став засновником і директором фірми замість Вадима Гончара.

Після цього Кашкін в присутності представника Курченко і нотаріуса підписав новий статут підприємства і протокол загальних зборів про зміну керівництва ТОВ. Він також зізнався, що діяв з корисливих мотивів і знаючи, що фірма буде використовуватись для незаконних операцій.

Суд встановив, що в подальшому Кашкін не виконував передбачених статутом керівних обов’язків, не впливав на управління фірмою. Але його ксерокопії паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного податкового номера, а ще зразки його особистого підпису дозволили Курченко і оточенню укласти нікчемний договір з «Нафтогазом» на поставку йому нафтопродуктів на умовах передоплати (а потім присвоїти незаконно отримані кошти).

У результаті, 2 роки тому, 13 березня 2015 року між Кашкиным і процесуальним керівником по справі — старшим прокурором другого відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату ГПУ Адріаном Лупу була укладена угода зі слідством. У ній сторони домовилися, що фіктивний директор визнає свою провину і всіляко сприяє правоохоронцям. Лупу, у свою чергу, у вигляді покарання Кашкина наполягав виключно на штраф у розмірі 3 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Втім, і ці кошти екс-директор «Газу Україна 2020» так і довелося компенсувати державі. 30 жовтня 2015 року все той же Червонозаводський райсуд Харкова погодився на заміну Кашкину грошового штрафу на 240 годин громадських робіт. Все той же прокурор Лупу не заперечував проти подібного рішення.

«Фунти» пустили по другому колу

Навіть побіжний аналіз раніше оприлюдненого «Країною» судового рішення про конфіскацію 1,5 мільярдів доларів свідчить: силовики «переконали» Кашкина через два роки після винесення йому вироку піти на «повторну» угоду зі слідством за фактично одним і тим же обставин кримінальної справи. Тільки замість прокурора Лупу угоду він укладав з його напарником по розслідуванню «справи Курченко» — скандальним військовим прокурором сил АТО Костянтином Куликом, який звинувачується в незаконному збагаченні.

При цьому «за кадром» рапортів перших осіб силових відомств залишається той факт, що раніше Кашкін на суді стверджував, що не мав ніякого відношення до схем Курченко і не міг знати їх фінансової таємниці, а також схем відмивання злочинних коштів. Згідно з вироком Краматорського міськсуду від 28 березня 2017 року «фунт» взяв на себе і створення злочинної організації, і зізнався у відмиванні грошей.

Здорова логіка підказує, що в наявності явна фальсифікація, а висів на гачку у прокурорів Кашкін, до того ж уже мав у своєму багажі статтю КК про фіктивне підприємництво, був пущений по «другому колу». Зважаючи на це вийшов юридичний конфуз — раніше засуджений харківський «фунт» отримав за тими ж обставинами (адже фактично, ніяких нових напрацювань у слідства не було) ще й ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209 КК України з перспективою відсидіти 5 років у в’язниці.

Логічним є припущення, що зробив це він, не зважаючи раптового каяття і прозріння в пам’яті, а внаслідок обіцяних йому пільг і преференцій (ймовірна амністія і заміна реального терміну на умовний, а також матеріальні блага) з боку авторів мистификаци справи про конфіскацію «общаку Януковича».

Прокурори «юрського періоду» використовували «причіп»

У справі є й інші нестиковки. Зокрема, кримінальне провадження №42017051110000036, за яким харків’янину Кашкину був винесений вирок, а також конфісковані 40 мільярдів гривень, було зареєстровано з порушенням територіальності вчинення злочину (в Краматорську), а інкриміновані йому зловживання не відносяться до підслідності військової прокуратури. Втім, це ще дрібниці порівняно з тим, яку видатну скорострільність виявили прокурори.

Порушивши справу 15 березня 2017 року за економічними статтями з залученням більш ніж сотні фірм з іноземною юрисдикцією, слідчі «воєнки» примудрилися за 13 діб вмістити здійснення повного спектру досудового розслідування, процедуру ознайомлення сторони захисту з матеріалами слідства, провести судові дебати, дебати і слухання, і забезпечити на-гора керівництву вирок для подальшої його піар-розкручування в ЗМІ! Тобто, і слідство, і суд по справі на 1,5 мільярда доларів провели за 2 тижні!

Більш того, винесене рішення ретельно приховується (і до сьогоднішнього дня відсутня у судовому реєстрі), і до закінчення термінів апеляції про нього відомо лише авторам і бенефіціарам реалізованої афери.

Також зрозуміло, що в поспіху прокурори і суд абсолютно не звертали увагу на юридичну чистоту прийнятого рішення. Справа в тому, що санкції статей, за якими було засуджено Кашкін, не передбачають спецконфискации (а неодноразово анонсований закон про цьому так і не був проведений через парламент).

Таким чином в результаті було здійснено фактичний «віджим» коштів та облігацій у фірм, які не мають ніякого відношення до харківського «фунту» навіть номінально. Операція «причіп», що традиційно використовується для рейдерських схем (коли до справи «скручують» епізоди з інших кримінальних проваджень, про що не знає потенційна «жертва»), була реалізована прямо на державному рівні.

Під приводом «бензинового справи» Курченко «віджали» облігації Арбузова

Зрозуміти це досить просто. Справа в тому, що в судовому рішенні по справі Кашкина» згадуються кіпрські офшорні компанії Wonderbliss LTD, Sabulong Trading LTD, Quickpace Limited, Baleingate Finance Limited і Kviten Solution Limited, активи яких були конфісковані. Моніторинг реєстру судових рішень показує, що ці ж фірми є фігурантами як кримінального провадження №42016000000003033, так і кримінального провадження №42015000000000915, яке, в свою чергу, було виокремити з кримінального провадження №42014000000000359.

Аналіз цих матеріалів виразно показує — мова йде не про «бензинових афери» Курченко, до яких був причетний Кашкін, а про скандальну купівлі облігацій державної внутрішньої позики (ОВДП) кіпрськими структурами, які раніше в ГПУ «зараховували» до сфери інтересів екс-голови НБУ Сергія Арбузова. Фабула справи, незважаючи на різні номери та дати реєстрації виробництв до ЄРДР, практично скрізь однакова.

Згідно з версією правоохоронців, «посадові особи уряду, Мінфіну, Національного банку України та Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, діючи за попередньою змовою з посадовими особами ПАТ «Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках», Української фондової біржі, державних банківських установ, в тому числі ПАТ «Ощадбанк», ПАТ «Укргазбанк», ПАТ «Укрексімбанк», із залученням посадових осіб комерційних банківських установ («Фідобанк», «КБ «Експобанк», «Укрбізнесбанк», «АКБ Банк»), зловживаючи службовим становищем, достовірно знаючи про сумнівність походження коштів, що належать компаніям-нерезидентам, умисно внесли завідомо неправдиві відомості в офіційні документи про випуск, погодження кандидатури покупця, продаж іноземним учасникам фондового ринку облігацій внутрішніх державних позик (ОВДП), розміщення їх на рахунках».

На Різницькій стверджували, що тим самим було вчинено дії, що мають ознаки маніпулювання на фондовому ринку», а кіпрським компаніям було надано перевагу по придбанню їм у 2011-2013 років ОВДП, в результаті чого державі було завдано збитків у розмірі близько 1,9 мільярдів гривень і 160 мільйонів доларів, а також ще 1,02 мільярда доларів у цінних паперах.

У сухому залишку маємо, що під соусом перерахування в бюджет «1,5 мільярда доларів Януковича» за принципом революційної доцільності (очевидно, що зіц-голова Кашкін не міг знати походження коштів на придбання облігацій, ні обставини цієї операції) були конфісковані кошти і, насамперед, ОВДП.

До речі, достеменно невідомо кому ці активи насправді належать. Наприклад, за даними журналіста Олександра Дубинського, як мінімум частиною облігацій представники «сім’ї» не володіють. Вони перепродані іншим людям.

«Ці 1,5 млрд доларів в свій час були розділені між 10 найвідомішими міністрами команди Януковича, так званої «сім’єю» (10 офшорок — по 1 на кожного члена), — пише журналіст у себе на ФБ. — Але зараз як мінімум 200 мільйонів доларів з цієї суми не забрали у «сім’ї», а у інших людей. У опального бізнесмена Олександра Онищенка і у російського олігарха Павла Фукса, які відкупили борги як мінімум двох компаній у «сім’ї». Обидві з них — згадані в «луценковском» рішення офшорки Sabulong і Quickpace. Але ще більш цікава тема — участь у відмиванні грошей, отриманих злочинним шляхом компанії Гонтарєвої-Пасенюка ICU. Причому, двічі. Спочатку для Януковича. А потім для Онищенко з Фуксом, які були близькі в той час до Банкової».

Продовження слідує

Не варто думати, що «облігаційна історія» завершиться на цьому етапі, позови цілком можуть перейти в юрисдикцію інших держав (насамперед Прибалтики та Кіпру, де зареєстровані фірми-власники облігацій), про що знають на Різницькій. У цьому зв’язку важливим є недавній переклад Кулика на посаду заступника начальника Департаменту міжнародно-правової співпраці ГПУ.

Саме це структурний підрозділ Генпрокуратури здійснює взаємодію з іноземними державами, в тому числі і з питань легалізації/відмивання злочинних доходів.

Подальша доля цієї справи буде важлива з точки зору того, буде застосовуватися дана схема» віджиму» майна та за іншими випадках.

Адже теоретично Кашкін (або інший «фунт КУрченко») міг дати свідчення з приводу будь-яких інших активів, заявивши, що вони купувалися за кошти, отримані «сім’єю Януковича» злочинним шляхом. Адже суд вірить йому практично на слово.

До речі, за іронією долі, суддя Краматорського міськсуду Донецької області Лариса Переверзєва, яка винесла рішення про конфіскації та стягнення 40 мільярдів гривень, у 2012 році засудила на 5 років «активіста» Костянтина Лаврова за вимагання грошей у представників структур сина президента Олександра Януковича. Як бачимо, і зараз вона продовжує вирішувати важливі завдання.

Наприклад, саме Переверзєва у вересні 2015 року задовольняла клопотання військових прокурорів щодо скандальної справи «діамантових прокурорів». Тоді саме завдяки вердикту донецько-краматорської судді знайшла підтвердження версія про умисному підробленні експертизи коштовностей, виявлених в ході обшуку в будинку колишнього заступника прокурора Київської області Олександра Корнійця співробітниками ГПУ. Таким чином військові прокурори «допомогли своїм колегам з орбіти тодішнього генпрокурора Віктора Шокіна, «помножившпи» на нуль результати експертизи 102 діамантів Корнійця, а щодо ініціаторів «діамантового справи» було порушено зустрічне кримінальне провадження за підроблення.

Источник

Оставить комментарий