Як реформа ринку електроенергетики загострить старі проблеми

1














13 квітня Верховна Рада прийняла закон «Про ринок електричної енергії». За задумом, в енергетиці повинні початися серйозні реформи, які стосуються не тільки структури ринку електроенергії, але і взаємин енергетиків із споживачами.

Те, що відбувається зараз в енергетиці, споживачеві електрики подобатися не може: монополізм, що межує зі свавіллям; різке зростання тарифів, в основі якого лежать сумнівні, хоч і пройшли всі необхідні узгодження методики; низька якість обслуговування. То є необхідність у змінах очевидна.

Закон про ринок електроенергії пропонує нову організацію ринку і ніби спрямований на формування нових, більш природних взаємин енергетиків і споживачів.

Спробуємо розібратися, чи так це, що і для кого може змінитися, якщо закон «Про ринок електричної енергії» почне діяти.

Відразу зазначимо, що цього не станеться в найближчому майбутньому. Ще довгий час будуть прийматися підзаконні акти, щоб нові алгоритми замінили старі. Тим часом продовжиться зростання тарифів на електроенергію для населення, тому що закон передбачає повне викорінення перехресного субсидування до 2020 року.

Лише з липня 2020 року новий закон почне працювати, якщо до того часу його не змінять або не анулюють. До речі, документ ще не підписаний президентом, ні спікером, тому інтрига хоча б на цьому рівні зберігається.

Минуле і сьогодення

На сьогоднішній день участь споживача в ринку електроенергії практично не проглядається, прямого контракту з конкретним виробником він укласти не може.

Існуючий оптовий ринок – по суті система взаємовідносин всередині енергетики. Всі виробники продають свою електроенергію в оптовий ринок, де її ціна усереднюється. І вже з цієї усередненої оптової ціни електроенергію купують постачальники для продажу кінцевим споживачам.

Тарифи у виробників ДУЖЕ різні (див. таблицю).

Виробники електроенергії на 2017 рік

ПроизводителиПлановый відпустку на рік*, млн кВт•часТариф, коп/кВт•год 01.01.17 Тариф, коп/кВт•год 01.02.17 (діє)

НАЕК «Енергоатом»
77 920
46,64
46,64

ПАТ «Укргідроенерго»
8 736
66,57
66,57

ТЕЦ
9 974
173,87
187,28

вугілля
3 826
153,34
155,86

газ
6 148
186,59
206,76

ГК ТЕС**
45 089
138,36
122,00

Інші
2 022

Всього
143 742
96,86
93,58

* Відповідно до прогнозного балансу Міненерговугілля від 31.10.16.
**До відома: фактичне значення тарифу за ціновими заявками, які склалися в січні, і
прогнозне значення на лютий 2017 року.

Усі тарифи в електроенергетиці – і для виробників, і для більшості постачальників – стверджує регулятор. Формуються вони за витратним принципом – чим вище витрати, тим вищий тариф, головне – обгрунтувати їх перед регулятором. При цьому тарифи повинні передбачати прибуток – цього вимагає законодавство.

Що могло б вплинути на рівень цін? Конкуренція. Але можливість конкуренції серед виробників дуже обмежена.

Пояснюється це перш за все технічно: пуск і зупинка блоку атомної станції – справа не одномоментне, тому атомні електростанції протягом доби працюють рівномірно, виробляючи близько 50% всієї електроенергії; гідроелектростанції, легко нарощують потужність, що традиційно використовуються як маневрені — для покриття перепадів в споживанні, наприклад залежно від часу доби (для енергобалансу добре, якщо їх частка у виробництві електроенергії становить близько 20%). Тобто ні атомникам, ні гидроэнергетикам конкурувати за право виробляти електроенергію просто нема чого – вона і так буде затребувана.

Запорізька АЕС

Конкурувати між собою, і то не завжди (що знову-таки пояснюється технічно), можуть тільки теплові електростанції, які працюють за ціновими заявками. Саме так і задумувалося – вважалося, що, зменшуючи свої витрати і, відповідно, цінову заявку, ТЕС будуть конкурувати між собою за право продавати на ринок більше електроенергії.

У першій половині 1990-х, коли оптовий ринок тільки створювався, потужні ТЕС об’єднали в чотири генеруючі компанії. Щоб стартові умови для конкуренції були рівними, ТЕС об’єднувалися не тільки за територіальним принципом, але і з урахуванням встановленої потужності та стану обладнання.

Для розвитку конкуренції були введені й антимонопольні обмеження — умови і правила роботи на ринку, затверджені Національною комісією регулювання електроенергії (НКРЕ) в 1999 році, забороняли генеруючої компанії, в яку входять ТЕС, разом з родинним підприємством мати у власності або експлуатації більше 25% загальної ліцензованої електроенергетичної потужності.

Забігаючи наперед, скажемо, що в 2010 році НКРЕ помітно їх змінила, і зараз частка генеруючої компанії укупі з родинним підприємством не повинна перевищувати 33% електроенергії, виробленої всіма виробниками в минулому календарному році.

Зараз в Україні функціонують п’ять генеруючих компаній, три з яких – «Східенерго», «Дніпроенерго» і «Західенерго» — входять у ДТЕК Ріната Ахметова. Можлива реальна конкуренція між компаніями, якщо у трьох з п’яти один власник? Думки опитаних фахівців, реально працювали на ринку, розійшлися: одні кажуть, що конкуренція серед генеруючих компаній є і часом вона буває дуже жорсткою. Інші – що все залежить від того, які політичні сили контролюють профільне міністерство і енергоринок. Але і ті і інші кажуть, що все в кінці кінців все одно зводиться до тарифів, які затверджує для генеруючих компаній регулятор.

Варто сказати, що конкуренція серед ТЕС неможлива без конкурентного ринку палива для вітчизняних ТЕС це насамперед вугілля. ДТЕК є найбільшим виробником енергетичного вугілля в Україні, в неї входять потужні «Павлоградвугілля», «Добропіллявугілля», шахта «Комсомолець Донбасу», «Ровенькиантрацит» і «Свердловантрацит». До того ж, з-за військових дій на Донбасі шахти, які видобувають антрацитове вугілля, залишилися на неконтрольованої Україною території, а ДТЕК заявляє про втрату управління над шахтою «Комсомолець Донбасу», «Ровенькиантрацит» і «Свердловантрацит» – все це говорить, що про вільний доступ до ресурсу в цьому випадку і мови бути не може.

Свіжа історія з цінами на вугілля для теплових электростаний, що здобула широку популярність як «Роттердам +» – ще одне підтвердження, що нормального вугільного ринку в Україні немає.

За даними ДП «Енергоринок», у 2016 році частка теплових генеруючих компаній склала 31,78% всієї проданої в ринок електроенергії, при цьому їх частка у її вартості досягає 45,96%.

Для порівняння: частка атомних — 53,74%, а у вартості — 29,32%. Тобто саме виробники, які працюють в конкурентному секторі, в найбільшій мірі впливають на вартість електроенергії.

Структура за обсягом і вартості електроенергії, купованої ДП «Енергоринок» у виробників електроенергії та проданої енергопостачальникам, для кожного джерела енергії в 2016 році

Первинні энергоносителиДоля в обсягах електроенергії, %Частка у вартості електроенергії, %

Атомні електростанції (АЕС)
53,74
29,32

Генеруючі компанії теплових електростанцій (ГК ТЕС)
31,78
45,96

Гідроелектростанції (ГЕС), крім малих
6,21
5,23

Теплоелектроцентраль (ТЕЦ)
7,01
12,51

Гідроелектростанції (ГЕС), малі
0,13
0,56

Вітряні електростанції (ВЕС)
0,66
2,54

Сонячна енергія
0,35
3,38

Біомаса
0,06
0,24

Інші
0,06
0,26

Всього
100,00
100,00

Це те, що стосується виробництва електрики.

Що ж стосується поставки, то левову її частку споживачам забезпечують «обленерго». Поряд з постачанням електроенергії, вони займаються ще й передачею її за місцевим електромережам.

Частка так званих незалежних постачальників, які купують електроенергію на оптовому ринку (природно, поряд з цим вони платять за транзит по мережах «обленерго») і продають її споживачам за вільними цінами, невелика. За даними ДП «Енергоринок», у 2016 році 91 незалежний постачальник купив в оптовому ринку, а відповідно, і продав кінцевому споживачеві 9,9% всієї проданої електроенергії. Останнім часом їх частка не дотягує і до 8%. Це говорить про те, що сама по собі постачання електроенергії не такий вже і вигідний бізнес.

Тобто, все свідчить про те, що ринок електроенергії в його нинішньому вигляді себе зжив, у енергетиків немає ніяких стимулів ні зменшувати свої витрати, ні ціни. Відповідно, у споживача немає ніяких підстав навіть сподіватися, що зростання тарифів на електрику хоча б сповільниться.

Монополії наступають і виграють

Що являє собою новий ринок, який повинен створюватися згідно з вже прийнятим законом «Про ринок електричної енергії»?

На час написання цього матеріалу закон ще не підписаний головою парламенту і, відповідно, його текст розміщений на сайті Верховної Ради.

Розглядаючи законопроект у другому читанні в перший раз – це було 6 квітня — Верховна Рада провалила всі правки, незалежно від їх осмисленості. (Подейкували, що просування закону займався особисто Ігор Кононенко – права рука президента, і за успішне голосування в потрібному вигляді він отримав відступні у вигляді «жирного» сектора ринку електроенергетики. Підозрюють, що мова йде про «Укргідроенерго» — R°) Тому доводиться аналізувати редакції закону від 5 квітня, підготовлену до другого читання. Хоча концептуальні положення закону, швидше за все, не зміняться.

Принципова відмінність нового ринку, який буде створюватися у відповідності з прийнятим законом – єдиних оптових покупця і продавця не буде, усередненої ціни — теж.

Одночасно розподілом і постачанням електроенергії «обленерго» займатися не будуть, розподіл має стати окремим видом деяятельности. По ідеї, на ринку повинні з’явитися нові постачальники. Але цілком можливо, справа обмежиться енергозбутовими службами «обленерго», які перетворяться в окремі підприємства.

Державна НЕК «Укренерго», яка сьогодні здійснює оперативне управління Об’єднаною енергосистемою Україною та передачу електроенергії магістральними та міждержавними електромережами, буде корпоратизовано, що, можливо, нормально для Європи, але жахливо в умовах України, в якій з акціями акціонерних товариств можуть відбуватися дивовижні речі. При цьому, за законом її функції повинні бути розділені — оператор системи передачі повинен працювати відокремлено.

За законом на ринку, можливо, з’являться нові учасники – трейдери, які можуть займатися перепродажем електроенергії, виключаючи її постачання кінцевим споживачам. Тобто по суті — посередники. За нашими даними, саме на цьому збираються в майбутньому заробляти структури Ріната Ахметова. Хоча, на перший погляд, навіщо вони потрібні, крім як для спекуляцій? Це дуже коротко про зміни у складі учасників ринку.

Що стосується самого ринку, то, замість нинішнього оптового, будуть:
— ринок прямих договорів між виробниками та постачальниками або споживачами. На цьому ринку, як планується, буде продаватися левова частка електроенергії (у деяких країнах ця частка досягає 95%);

— ринок «на добу вперед» і внутрисуточный ринок. Передбачити всі при довгострокових контрактах дуже складно; за законом у перший рік роботи виробники повинні виставляти на ринок «на добу вперед» не менше 10% своєї електроенергії;

— ще одним ринком буде балансуючий, призначений для остаточного покриття небалансов між виробництвом і споживанням електроенергії — в процентному відношенні він повинен бути зовсім невеликим, 2-3, максимум 5% електроенергії;

— ринок допоміжних послуг.

Заробити все це повинно з 1 липня 2019 року.

Регулюватися тільки тарифи на передачу та розподіл електроенергії, її диспетчеризацію, «зелені» тарифи, а також тарифи для соціально незахищених споживачів.

По ідеї, ринок, при якому його учасники, у тому числі і населення, можуть самі обирати собі контрагентів і домовлятися про умови співпраці (мова насамперед, звичайно ж, про ціни), дає їм набагато більше можливостей, ніж у них є сьогодні. Але ціни на електроенергію АЕС, ГЕС, ТЕС і ТЕЦ, як вже було сказано, відрізняються у рази. Механізмів, що дозволяють нівелювати цю різницю, прийнятий закон не містить.

Виключення робиться тільки для дорогою «зеленої» електроенергії, купувати яку буде, слідуючи букві закону, «гарантований» покупець з наступним відшкодуванням йому різниці між ціною закупівлі і ринковою ціною. Наскільки можна зрозуміти з тексту законопроекту, до 1 липня 2020 року компенсувати цю різницю буде НАЕК «Енергоатом», потім – компанія, що займається передачею електроенергії по магістральних електромереж.

Схожий механізм підтримки можливий і для теплоелектроцентралей з метою їх реконструкції, але приймати рішення про це має Кабмін.

Кому з споживачів дістанеться дешева електроенергія атомних і гідроелектростанцій, а кому – дорожча? Тим більше що держкомпанії зобов’язані вибирати своїх контрагентів в прямих договорах на електронних акуционах. Порядок їх проведення має затвердити уряд.

З великим ступенем ймовірності можна спрогнозувати, що дешева електроенергія дістанеться потужним платоспроможним підприємствам з кмітливим менеджментом, а дорога – споживачам дрібнішими, в тому числі дрібного та середнього бізнесу, вічно бідним бюджетникам (витрати бюджетів на енергоресурси, природно, збільшаться) і комунальникам, а також населенню.

Цілком логічно припустити, що підприємства Ріната Ахметова будуть купувати електроенергію атомних станцій, у тому числі для перепродажу, а ДТЭКовская електроенергія, вироблена з дорогого «роттердамплюсовского» вугілля дістанеться населенню.

Так що якщо ціни на новому ринку і знизяться, то для дуже невеликий прошарок дуже багатих споживачів. Для решти буде зростання. Варто особливо підкреслити, що всі наші АЕС входять в одну компанію – НАЕК «Енергоатом», всі великі ГЕС «Укргідроенерго», три з п’яти генеруючих компаній — у ДТЕК, в яку входять ще й найбільші постачальники енергетичного вугілля. Тобто, лібералізація ринку відбувається при колишніх гравців, причому, по суті, це монополії!

Монополії з їх безальтернативним товаром виходять на прямі продажі! З якої радості вони будуть знижувати ціни?

Можливо, якщо державний «Центренерго» коли-небудь купить реальний стратегічний інвестор (правда, досвід приходу в «обленерго» цих самих інвесторів показує, що вони із задоволенням приймають місцеві правила гри), а в Україну піде електроенергія з європейських ринків (але для синхронізації української та європейської енергосистем потрібно багато років), конкуренція і з’явиться. Але поки що вона навіть не проглядається.

Дежа вю

Варто сказати, що в Україні вже є чинний закон, що передбачає аналогічну структуру ринку – «Про засади функціонування ринку електричної енергії України», прийнятий у жовтні 2013 року. За нього цей ринок мав запрацювати з 1 липня 2017 року.

Але новий ринок з 1 липня не запрацює, а сам закон майже не виконується, за винятком 29-ї статті, яка регламентує введення заходів у разі надзвичайної ситуації на ринку електроенергії. В ньому якраз міститься механізм, що дозволяє врегулювати дисбаланс у цінах виробників — за рахунок створення спеціального фонду.

Однак учасникам ринку – природно, тим, хто повинен був віддавати туди свої гроші, — це не подобалося. Але різниця в цінах на електроенергію є, і хтось повинен її оплатити. В цей раз законодавці вирішили, що це буде споживач.

Окрема тема – населення з його «неринковими» тарифами. У законі «Про ринок електричної енергії» чітко сказано: до початку роботи нового ринку перехресного субсидування бути не повинно. На практиці це означає, що тарифи для населення в найближчі два роки різко підвищаться — за оцінками експертів, на 60-70%.

Але дуже багато людей і нинішніх цін на «комуналку» не тягнуть, отримуючи субсидії. Альтернативи у населення немає: не хочеш купувати електрику – сиди при свічках, а якщо в тебе ще й електроплита – пользуй керогаз, дарма що третє тисячоліття на дворі.

Зростання тарифів на електрику означає, що субсидиантов буде ще більше. Але за законом вразливі споживачі (тобто і ті, хто отримує субсидії) можуть купувати електроенергію у постачальника універсальних послуг. Це означає, що насправді ніякої можливості вибору у них не буде.

Одна втіха – за законом постачальник універсальних послуг буде обиратися на конкурсі. Варто нагадати, що право вибору постачальника населенню давав закон «Про електроенергетику», прийнятий ще у 1997 році. Ось тільки скористатися цим правом абсолютно неможливо.

І нарешті, щодо відповідності прийнятого закону вимогам європейського енергетичного законодавства.

За словами в. о. голови комітету ВР з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки Олександра Домбровського, «пропонується європейська модель, відповідна до вимог Третього енергетичного пакета, за якою працюють 28 країн Європейського союзу». Ніким не скасований закон про аналогічному ринку впроваджував норми Другого енергетичного пакету, а зараз, як кажуть профільні фахівці, очікується прийняття ЄС вже Четвертого.

Але Євросоюз і поважні європейські інститути живуть зовсім не в українській реальності. Приміром, знають європейці, як з пенсії в 1238 грн заплатити 300 грн за електроенергію? А субсидується всього 130 кіловат, і це для будинків з електроплитами. За решту спожиту електрику треба платити по повній!

У зв’язку з цим зрозуміло, що головне завдання України – хоч якось упоратися з корупцією та бідністю, а точніше убогістю. Після цього можна писати будь-які закони, які впроваджують будь-які моделі будь-якого ринку. І всі вони будуть прекрасно працювати.

Людмила Анастасьева, для Realist’а
Источник

Натисніть на стрілку що б перейти до наступної сторінки

Оставить комментарий