Як спілкуються раби

0














В українському колективному підсвідомому є специфічна вада, народжена 33-м роком та, загалом, брежнівським "застоєм": — замітати справжні проблеми під ковдру.

Не треба плутати бажання говорити усіх про все з продуктивним обговоренням проблем, що потребують вирішення.

Кваліфікуюча ознака тоталітарного суспільства — придушення зворотнього зв’язку.

Важлива мотиваційна база:

— верхи придушують його тому, що не хочуть на нього реагувати, бо їх головний мотив — збереження існуючої системи,

— низи придушують його у собі тому, що генетично звикли «не висовуватись», не наражатися на небезпеку.

Але є нюанс:

— усі процеси в світі працюють завдяки зворотньому з’язку.

Імітація «свободи слова», яка, нібито, царює в суспільному спілкуванні, соцмережах, ЗМІ, багато кого вводить в облуду, і викривається з часом лише тим, що ці розмови геть нічого не змінюють.

Між тим, справжній зворотній зв’язок, що працює, не так легко забезпечити.

Він має конкретні ознаки:

— повідомлення має бути почуте (сигнал має пройти),

— повідомлення має бути перекладено на мову сторони, що його приймає, раціоналізоване у зрозумілих для нього поняттях,

— після розуміння поведінка сторони, що його приймає, МАЄ БУТИ ЗМІНЕНА (!).

Ця зміна поведінки і є вирішальною ознакою того, що зворотній зв’язок спрацював.

Якщо поведінка реципієнта не змінюється, не має значення, як вільно ви користуєтеся вашою свободою слова, як широко ви можете обговорювати те, що забажаєте.

Свобода українського суспільства говорити про що заманеться, є ознакою національної гордості — мовляв, у Білорусі та Росії немає і того.

Але, треба, нарешті, визнати, що наші вільні розмови нічого не змінюють.

Сутністю якісного, працюючого зворотнього зв’язку є ціннісна готовність сторони, що його приймає, змінити себе — готовність на рівні цінностей.

Але ви можете зайти у найближчий супермаркет (місце, де люди обирають та витрачають гроші), або просто пройтися вулицею, та подивитись, як зустрічаються очами та спілкуються між собою наші люди.

У цьому процесі панує надзвичайна напруга. Навіть, молодь, яка, нібито, «розкута» надзвичайно напружена у спілкуванні.

Раніше, ніж щось сказати, людина створює внутрі себе комок нервів, та готується до бою.

Бо працює закон курятніка, згідно з яким, за щире висловлювання або просто посмішку, можна потрапити на суспільну «парашу», бути осміянним або піддатися засудженню та облуді.

Незважаючи на коливання наших знамен, наше суспільство залишається наскрізь тоталітарним та практично немає ознак відкритого.

Відкрите суспільство — це суспільство, де ви можете вільно, не готуючись до стрибка в прірву, висловити те, що ви відчуваєте, і вас не плюнуть сусіди по загальної параші, в якій ми існуємо.

Тільки дуже невпевнені люди обривають зворотній зв’язок:

— люди, яким здається, що якщо вони сприймуть іншого, їх чекає катастрофа свідомості, світу, який вони збудували.

Натисніть на стрілку що б перейти до наступної сторінки

Оставить комментарий